де: N3 — кількість осіб, які постійно перебувають на об'єкті; а — коефіцієнт, що визначається за таблицею 2 ДСТУ [24].

Практика свідчить, що в жодному випадку характеристика можливої небезпеки для життєдіяльності людей, які перебувають зовні об'єкта, визначена на підставі кількості осіб, що перебувають на ньому постійно, не призведе до необхідності встановлення підвищених класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єкта будівництва.

Однак ця характеристика має визначальне значення при розрахунку класу наслідків (відповідальнос­ті) та категорії складності об'єктів життєзабезпечення житлових комплексів. Мешканці таких житло­вих утворень перебувають за межею інженерного об'єкта, але від його стану залежать їх безпека і комфортність умов проживання. Таким об'єктом може бути трансформаторна підстанція (ТП) або газорозподільний пункт (ГРП), що обслуговує мікрорайон, наприклад, з населенням більше 10 000 осіб. Попри незначні розміри такого об'єкта і відсутність людей, які постійно перебувають у ньому, він має бути віднесений, відповідно до таблиці А.1 Додатку А ДСТУ [24], до IV категорії складності за характеристикою «Можлива небезпека для життєдіяльності людей, які перебувають зовні об'єкта». Значну частину інженерних споруд та мереж загальноміського або районного значення (від сталого функціонування яких залежать умови життєзабезпечення понад 50 000 осіб) буде віднесено до класу наслідків ССЗ і V категорії складності. Мова йде про споруди інженерного захисту певних територій, очисні споруди, споруди систем дощової та господарсько-побутової каналізації, магістральні водо­проводи, водогони, теплотраси, електричні мережі тощо.

Зазначена характеристика є визначальною для встановлення класу наслідків (відповідальності) та ка­тегорії складності лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, що забезпечують тими чи іншими ресурсами райони житлової, громадської або промислової забудови, так званих зовнішніх мереж, які проектуються зазвичай як самостійні об'єкти.

Клас наслідків (відповідальності) та категорія складності інженерних споруд та лінійних об’єктів мо­жуть бути розраховані на підставі матеріальних збитків, зазнаних внаслідок відмови певної споруди або лінійного об'єкта інженерно-транспортної інфраструктури. У цьому випадку для оцінки збит­ків застосовується Методика, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року № 175 «Про затвердження Методики оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру» [7]. Однак це досить складний метод, і його необхідно брати за основу в особливих випадках, коли за наслідками аварії прогнозуються масштабні руйнування.