Відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, за­тверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442 [6], АЗС поділяються на стаціонарні, пересувні та контейнерні.

Стаціонарні АЗС — комплекс споруд для приймання та відпуску нафтопродуктів з наземним або підземним розміщенням резервуа­рів і з не зблокованими з ними паливо-, масло- та газороздаваль- ними колонками.

На стаціонарних АЗС можуть розташовуватися пункти продажу товарів та надання побутових послуг.

Пересувні АЗС — комплексна установка технологічного облад­нання, змонтованого на автомобільному шасі або причепі, для транспортування та відпуску нафтопродуктів.

Контейнерні АЗС — установка для відпуску нафтопродуктів, яка складається з резервуара і паливо­роздавальної колонки, зблокованих в єдиному контейнері.

Стаціонарні АЗС розташовуються у населених пунктах та за їх межами, а також на автомобільних до­рогах — як об'єкти дорожнього сервісу.

Використання пересувних АЗС дозволяється лише для реалізації населенню пічного палива, а також для реалізації палива на місці розташування стаціонарних АЗС у разі проведення їх ремонту або чист­ки резервуарів.

Використання контейнерних АЗС дозволяється лише в автогосподарствах, на промислових і сільсько­господарських підприємствах, платних стоянках автомобілів, моторних човнів і катерів, пристанях, у гаражних кооперативах та сільській місцевості, де відсутні стаціонарні АЗС.

Розміщення автомобільних газозаправних пунктів (АГЗП) має здійснюватися відповідно до Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» [2], що передбачає проведення їх ідентифікації в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 956 «Про ідентифікацію та декларування безпеки об>єктів підвищеної небезпеки» [8].

Приклад ідентифікації

Вихідні дані: резервуари містять у собі 4,7 т зрідженого газу. У разі надзвичайної ситуації відбувається повний витік газу — практично 4,7 т.

Кількість небезпечної речовини не перевищує нормативу порогової маси для 1-го та 2-го класу не­безпек (відповідно 200 та 50 т), але на відстані б7 м від АГЗП розташовано автомобільну дорогу за­гального користування. Тому, відповідно до п. 16 Порядку ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 956 [8], необхідно здійснити перерахунок порогових мас з урахуванням відстані до автодороги за формулою:

де: О_іг — порогова маса небезпечних речовин для потенційно небезпечних об'єктів, розташованих менш ніж за 500 м від транспортних магістралей, місць великого скупчення людей, промис­лових, природоохоронних і життєво важливих цивільних об'єктів:

О. — норматив порогової маси 2-го класу;

R_x — відстань від потенційно небезпечного об'єкта до транспортних магістралей, місць великого скупчення людей, промислових, природоохоронних і життєво важливих цивільних об’єктів;

R_n — гранична відстань, яка дорівнює 500 метрів для речовин 2-ї групи.

У цьому випадку для речовин 2-го класу небезпеки норматив порогової маси становитиме:

Q_jr = 50 (67 / 500)² = 0,9 т,

що значно менше маси зрідженого газу, який зберігається в резервуарі (4,7 т).

Отже, кількість небезпечних речовин 2-ї групи, наявних на об'єкті (4,7 т), перевищує розрахований норматив порогової маси групи небезпечних речовин для 2-го класу.

Висновок. Відповідно до п. 16 Порядку [8], зазначений автомобільний газозаправний пункт належить до об'єктів підвищеної небезпеки, отже має бути віднесений до класу наслідків (відповідальності) ССЗ та V категорії складності.

Слід зазначити, що контейнерні АЗС, виготовлені як цілісний заводський виріб відповідно до за­тверджених у встановленому порядку технічних умов з обов'язковим забезпеченням системами блискавкозахисту, очищення стоків тощо та розміщені на ділянці, забезпеченій інженерною інфра­структурою, що дає можливість підключення та функціонування АЗС без виконання будівельних робіт, не є об'єктом будівництва. Водночас контейнерні АЗС не можуть бути віднесені до тимчасових спо­руд для здійснення підприємницької діяльності, оскільки вони є об'єктами підвищеної небезпеки та екологічно небезпечними об'єктами.

Виходячи з цього та відповідно до усталеної практики, встановлення контейнерних АЗС (різновидом яких є сучасні блочні автозаправні станції) може здійснюватися на підставі Концепції їх розміщення. Така Концепція може бути розроблена проектними або науково-дослідними закладами, які мають у своєму складі фахівців відповідної кваліфікації, та погоджена з відповідними центральними або міс­цевими наглядовими органами за належністю питань (Мінрегіоном, ДСНС, Держпраці та ДСЕС).

Метою розроблення Концепції є відпрацювання обгрунтованих висновків щодо відповідності роз­міщення й підключення до інженерних мереж контейнерних АЗС чинним вимогам безпеки та дер­жавним будівельним і санітарним нормам (з урахуванням навколишньої забудови, місць масового скупчення людей тощо).

При цьому слід зазначити, що питання встановлення на існуючих АЗС, які, згідно із Законом України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» (2), є об'єктами підвищеної небезпеки, а тому, відповідно до п. 4.16 ДСТУ [24), належать до класу наслідків (відповідальності) ССЗ та V категорії складності, до­даткового обладнання контейнерного або блочного типу для технологічних операцій з приймання, зберігання та заправлення зрідженим газом (пропан-бутаном) транспортних засобів, виходячи з уста­леної практики, також може бути вирішене на підставі Концепції, яка повинна відповідати викладеним вимогам та мати необхідні погодження.