Восьма особливість - «Втрата об'єктів культурної спадщини» та її застосування при будівництві в охоронній зоні
Деякі особливості визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва
Окремих пояснень потребує визначення характеристики «Втрата об'єктів культурної спадщини».
Відповідно до таблиці А.1 Додатку А ДСТУ [24], виконання реставраційних робіт на пам'ятках місцевого значення передбачає віднесення таких об'єктів до IV, а на пам'ятках національного значення — до V категорії складності.
Неоднозначним є питання визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва, що зводяться в охоронній зоні таких пам'яток.
Відповідно до ДБН Б.2.2-2-2008 (Додаток Б) «Планування та забудова міст і функціональних територій. Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження науково-проектної документації щодо визначення меж та режимів використання зон охорони пам'яток архітектури та містобудування» [16], «охоронна зона» — це територія, що виділяється за межами території пам'ятки для збереження її безпосереднього історичного середовища, головним чи суттєвим елементом якого вона є.
V межах встановлюваних навколо пам'ятки зон охорони, які складаються з охоронної зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту та зони охорони археологічного культурного шару, діє спеціальний режим їх використання, що визначено Законом України «Про охорону культурної спадщини» [1].
Охоронна зона повинна забезпечувати оптимальне зорове сприйняття пам'ятки. Для цього мінімальне віддалення спостерігача має бути не меншим, ніж два горизонтальних або вертикальних розміри пам'ятки, що забезпечує кут її сприйняття у 30°.
Охоронні зони встановлюються тільки навколо пам'яток, розташованих у межах історичних населених місць. Для цього у складі генерального плану розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому визначаються межі історичного ареалу та режими забудови в його зонах охорони.
ДБН Б.2.2-2-2008 (п. 3.4.1.4) [16] визначає, які роботи можна виконувати і які об'єкти будівництва зводити в охоронній зоні за обов'язкового погодження з відповідним органом охорони культурної спадщини й відповідним органом з питань містобудування та архітектури. При цьому в п. 3.4.1.5 зазначено, що в охоронній зоні забороняється будівництво, земляні роботи і впорядження, що порушують засади збереження пам'ятки та традиційний характер її середовища.
Виходячи з цих положень, у містобудівних умовах та обмеженнях мають бути сформульовані всі вимоги до будь-якого об'єкта будівництва, розташованого в охоронній зоні. Принципові вимоги містобудівних умов та обмежень повинні знайти відображення у завданні на проектування (щодо висоти, розмірів у плані тощо). На основі цих документів розробляється проектна документація на будівництво.
Однак залишається невирішеним питання, яким чином визначати клас наслідків (відповідальності) та категорію складності об'єктів будівництва, розташованих в охоронних зонах. У кожному конкретному випадку потрібно розглядати цілу низку факторів. При цьому обов'язково слід дотримуватись основного принципу — гарантування надійного захисту пам'яток від можливого негативного впливу на них об'єкта будівництва.
Розглянемо декілька характерних прикладів.
Об'єкт будівництва розташований в охоронній зоні, яка охоплює значну територію (декілька гектарів), і не заважає візуальному сприйняттю пам'ятки. При цьому об'єкт будівництва перебуває на такій відстані від пам'ятки (понад два вертикальних або горизонтальних розміри), яка унеможливлює вплив на неї та на ділянку, де вона розташована, жодного з негативних факторів.
У цьому випадку всі обмеження на будівництво зазначаються у завданні на проектування на основі розроблених містобудівних умов і обмежень та історико-архітектурного опорного плану, а клас наслідків (відповідальності) і категорію складності визначають на загальних підставах (з урахуванням вимог ДБН Б.2.2-2-2008 [16] та ДСТУ [24], однак без урахування характеристики «Втрата об'єктів культурної спадщини»).
Об'єкт будівництва розташований в охоронній зоні, але в безпосередній близькості до пам'ятки на відстані двох або менше двох горизонтальних чи вертикальних розмірів пам'ятки, однак, як і в попередньому прикладі, не чинить жодних негативних впливів на неї.
Так, на Софійській площі в м. Києві на відстані меншій, ніж два вертикальних розміри дзвіниці, стоїть житловий будинок загальною площею З 500 м2, на першому поверсі якого розташовано магазин «Золоті прикраси». Проектною документацією визначено проведення будівельних робіт з реконструкції належного йому приміщення площею 100 м2, яка передбачає зміну функціонального призначення: магазин перепрофілюють у кав'ярню із застосуванням підвального приміщення без втручання в несучі конструкції.
Оскільки виконання будівельних робіт у цьому випадку жодним чином не впливає на візуальне сприйняття пам'ятки та її безпечне функціонування, клас наслідків (відповідальності) та категорію складності визначають за таблицею А.1 Додатку А ДСТУ (24] без врахування категорії складності власне пам'ятки. У цьому прикладі об'єкт будівництва за всіма характеристиками належить до класу наслідків (відповідальності) СС1 та II категорії складності.
Як і в другому прикладі, об'єкт будівництва розташований в охоронній зоні в безпосередній близькості до пам'ятки на відстані двох або менше двох горизонтальних чи вертикальних розмірів пам'ятки, але при цьому не гарантує відсутності ризиків негативного впливу на пам'ятку — наприклад, суттєво впливає на гідрогеологічний стан території.
У цьому випадку на основі містобудівних умов та обмежень встановлюють максимальну висоту й розміри у плані будівлі тощо, а клас наслідків (відповідальності) та категорію складності об’єкта будівництва визначають відповідно до характеристики «Втрата об'єктів культурної спадщини» таблиці А.1 Додатку А ДСТУ [24], зважаючи на категорію пам'ятки (національного чи місцевого значення). Тобто такий об'єкт будівництва повинен бути автоматично віднесений до класу наслідків (відповідальності) СС2 чи ССЗ відповідно та IV чи V категорії складності.
Охоронну зону не встановлено, або її територія практично дорівнює площі самої пам'ятки через наявну щільну забудову.
У цьому випадку, якщо об'єкт будівництва розташовано від пам'ятки на відстані, яка є меншою, ніж два горизонтальних або вертикальних розміри, клас наслідків (відповідальності) та категорію складності такого об'єкта визначають як у третьому прикладі — залежно від відсутності або наявності негативного впливу на пам'ятку.