- Как подтвердить отсутствие перерыва в работе, для повышения квалификации?
- Повышение квалификации
- Инженер-проектировщик мероприятий гражданской защиты
- Строительная лицензия 2023
- Эксперт по гражданской защите
- Инженер-конструктор может проводить обследование зданий.
- Кто может быть ГИПом?
- Количество выданных сертификатов инженеров-проектировщиков по состоянию на 01.01.2022 г.
- Десять принципиально новых положений ГСН Б.2.2-12:2019
- Новые положения, допускаемые государственными строительными нормами.
Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.
Десята особливість - Застосування коефіцієнту розселення у житлових будинках
Деякі особливості визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва
Проблемними залишаються підходи щодо застосування коефіцієнту розселення в житлових будинках.
Відповідно до ДСТУ [24], у житлових будинках кількість осіб, які постійно перебувають на об'єкті (Л/ф визначається за нормою 21 м2 загальної площі на власника (наймача) житла та кожного члена його сім'ї та додатково 10,5 м2 на сім'ю (зазначена норма не застосовується при проектуванні гуртожитків та житла соціального призначення).
Для визначення коефіцієнта розселення для конкретної квартири за таких умов треба відняти від її загальної площі 10,5 м2 та поділити залишок на 21 м2. Наведений підхід дозволяє досить коректно порахувати кількість мешканців у будинках, в яких квартири спроектовано за площами, близькими до вимог ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» [14].
У низці випадків коефіцієнти розселення, розраховані в такий спосіб, можуть відрізнятися від реальних. У будинках з великими квартирами і особняках розрахункова кількість мешканців буде суттєво більшою, ніж кількість тих, хто фактично там перебуває. Однак
стандарт передбачає виконання розрахунку за наведеною формулою і в цьому випадку. Такий розрахунок має сенс, але тільки в разі заселення житла багатодітними сім'ями або за «екстремального» заселення (за аналогією з «комуналками» 20-50-х років минулого сторіччя).
Іноді за таким показником архітектори розраховують розміри прибудинкової території. При цьому площа прибудинкової території буде суттєво завищеною для будинків з великими квартирами, що суперечить здоровому глузду й економічним підходам до планування територій. Згідно з вимогою ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» [13], баланс території коректно рахувати за наведеним у генеральному плані демографічним прогнозом для певного населеного пункту, що здійснюється на підставі спеціальних досліджень (по Україні в середньому це три мешканці на родину — відповідно, на квартиру).
Слід зазначити, що показники 21 м2 загальної площі на власника (наймача) житла та додатково 10,5 м2 на сім'ю, які застосовуються для визначення коефіцієнта розселення, не мають законодавчого або нормативного підгрунтя. Вони взяті як аналог норми, яка була основою при безоплатній приватизації житла.
Виходячи з того, що, окрім демографічного прогнозу, співвідношення квартир за планувальною структурою (одно-, дво-, трикімнатні і більше), а також їх загальна площа для певного населеного пункту можуть суттєво відрізнятися від загальностатистичних показників у цілому по Україні, авторський колектив вважає, що визначення коефіцієнту розселення як основи для розрахунку кількості осіб, що постійно перебувають на об'єкті, повинно належати до компетенції органів місцевого самоврядування. Зазначений показник має встановлюватись органом з питань містобудування та архітектури відповідного населеного пункту у складі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.