Сьогодні висвітлимо нововведення постанови КМУ № 303 від 29 березня 2021 року,  в частині зокрема виключності питань під час проведення позапланових перевірок.   Розгляд буде здійснюватись з позиції професійної суті проблеми і досвіду роботи, а тому може не співпадати з виключно юридичною трактовкою. Спочатку б розділив позапланові перевірки на дві різні за характером сегменти: позапланові перевірки які проводяться на об'єктах будівництва, щодо яких набуто право на виконання будівельних робіт і позапланові перевірки іншого можливого будівництва. 

  Кажу так бо палітра можливих ситуацій тут величезна, від відсутності документального оформлення об'єкта будівництва як такого взагалі, до наявності всіх документів крім права на виконання будівельних робіт. Такі перевірки по суті не можуть називатися позаплановими, адже якщо є позапланова то мусить бути і планова. А як можна уявити проведення планової перевірки будівництва, на яке не набуте право на виконання будівельних робіт. Загалом у таких випадках мова має йти про винесення вердикту щодо відсутності права на виконання будівельних робіт за конкретним адресом. На цьому дії органів держархбудконтролю мають припинятися, а винесений вердикт слугувати підставою вже для правоохоронних органів щодо припинення порушення громадського порядку. Мова про це вже йде не один десяток років, були підготовлені відповідні зміни до законодавства, але поки що не складається. Хоча все абсолютно логічно, ну хіба це не нонсенс, перевіряти будівництво якого може не бути взагалі. Тому далі тільки про позапланові перевірки об'єктів будівництва, щодо яких у законний спосіб набуте право на виконання будівельних робіт. Законодавчі підстави здійснення державного архітектурно-будівельного контролю визначені статтею 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", там же наведені підстави для проведення позапланових перевірок. Зрозуміло що актом Кабінету Міністрів, перелік таких підстав, не може бути ні розширеним ні скороченим, тільки деталізованим.

  Що власне і зроблено Постановою КМУ № 303, щодо деяких підстав, зокрема що позапланова перевірка на вимогу правоохоронних органів, повинна здійснюватися на підставі ухвали слідчого судді, тому зрозуміти для чого Пункт 7 Порядку державного контролю у новій редакції, відразу непросто. У порівнянні з попередньою редакцією, в пункті 7 з’явився такий спершу малопомітний абзац: під час проведення позапланової перевірки, підлягають контролю, виключно питання, які стали підставою для проведення такої перевірки.  Це вже цікаво, і треба нагадати, що основоположним законом з питань контролю, є Закон  України "Про основні засади державного контролю у сфері господарської діяльності", так от зазначена норма наведена у статті 6 цього закону і звідти тепер у порядку держархбудконтролю. Спробуємо дослідити, як ця норма може застосовуватись на практиці. Справа в тім що при здійснення заходів державного контролю, посадові органи, зобов'язані використовувати виключно уніфіковані форми актів, так визначено законом. І хоч Порядком держархбудконтролю прямо не передбачено, що органи держархбудконтролю зобов'язані забезпечити дотримання цих вимог, наказом Мінрегіону  все ж затверджено уніфіковану форму акта, складеного за результатами проведення планового і підкреслюю, позапланового заходу державного контролю щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Форма загалом містить 38 питань, розподілених по шести розділам.  Застосування уніфікованої форми передбачає перевірку тільки тих питань які наведені у формі, і надання на кожний з них, однієї з відповіді: "Так", "Ні", "Не розглядалося". Тобто, ідучи на позапланову перевірку, інспектор має визначити на які питання він має отримати відповідь і відобразити її в акті. Це теорія, а на практиці взагалі абсолютну більшість звернень можна розділити на три основні напрямки:  дотримання проекту будівництва, відповідність проекту вихідним даним і будівельним нормам, відповідність вихідних даних законодавству і містобудівній документації. 

Щоб провести перевірку, із застосуванням уніфікованої форми акту, потрібно суть звернення накласти на питання уніфікованої форми. Зробити це не завжди просто, адже на зміст запитання вплинути неможливо. Про те як побачимо далі це немає значення. Візьмемо два звернення, загального плану і конкретне.

    Перше: «Прошу перевірити відповідність будівництва, затвердженій проектній документації».

   Друге: «Прошу перевірити відповідність проектної документації, фактичне розташування об'єкта будівництва, або дотримання проектних рішень та будівельних норм, при влаштуванні утеплення зовнішніх стін житлового будинку», ну і зрозуміло такий перелік можна продовжувати. 

Спробуємо знайти в уніфікованій формі відповідні запитання. Зрозуміло починати шукати їх потрібно у розділі процес будівництва. З першим питанням начебто проблем немає, це практично у чистому вигляді, перша частина пункту 5.1, будівництва об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, та ще ж є і друга і третя частина питання, дотримання державних стандартів, норм і правил та порядку будівництва, а той, порядок будівництва "тільки копни". Це як мінімум стаття 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Як же діяти? Перевірки частини пункту уніфікованої форми не передбачено, як сформувати відповідь не перевіривши все що перелічено в пункті? Теж саме виходить і при пошуку питання на друге звернення, тобто конкретне звернення, окремо такого питання немає, знову потрібно обрати пункт 5.1 уніфікованої форми, бо за змістом це теж відповідність проекту. Тому як реалізувати нову норму, в рамках дії уніфікованої форми акту перевірки, не знаю хто і як відповість на це питання. Як очевидний висновок на коментар щодо виключності питань під час позапланових перевірок. Їх 38, скільки питань в уніфікованій форми і як не було сформульовано питання щодо позапланової перевірки, воно буде переведено в формат одного з питань уніфікованої форми. Але, як правило, не одного.

 С включає дві фази -  вивчення документальної бази і її практичної реалізації. Проводячи перевірку відповідності об'єкта будівництва, чи його частини, проектної документації, потрібно перевірити і наявність робочої документації, та її відповідність проектним рішенням, і ведення виконавчої документації, здійснення авторського та технічного наглядів. Ніхто ж не буде сперечатися, що говорити про відповідність виконаних робіт проектній документації на об'єкті, де не здійснюється авторський чи технічний нагляд, не ведеться виконавча документація, чи підрядна організація немає відповідної ліцензії, якось трохи некоректно. Ось і додавайте зразу ще питання розділу 4, Організація будівництва, їх десять, та ще мінімум три питання розділу 5. 

Наступна обставина. У процесі перевірки наприклад виявлено що до проекту внесені зміни, так би мовити не в установленому порядку. То що, закривати на це очі? Бо такого питання не має у підстави для перевірки? Звичайно ні. Ось і виходить що перевірка на об'єкті будівництва одного, якогось окремо  взятого питання, як правило, не уявляється за визначенням, бо потребує вивчення не відповідно перевірки, низки взаємопов'язаних питань. Звісно не виключено,  що можуть бути такі питання які можна перевірити в рамках одного пункту. Наприклад, озвучена вже питання щодо перевірки відповідності вихідних даних законодавства і містобудівній документації. Здавалося постав відповідь "так" на запитання Пункту 2.2.1, а воно звучить як, завдання на проектування об'єктів будівництва складено з урахуванням вимог державних будівельних норм ДБН А.2.2-3:2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво, і затверджено замовником за погодженням із генеральним проектувальником. А якщо відповідь "ні"? 

Треба ж пам'ятати що перевірка здійснюється вже під час виконання будівельних робіт, тобто така відповідь зразу за собою тягне відповідь "ні" на питання щодо розроблення проектної документації, її експертизи, набуття права на виконання будівельних робіт. А якщо навіть відповідь "так"? Підстава для перевірки просто так не виникає. Де щось було. А завдання на проектування "своїм" життям вже не живе, на його основі розроблено і затверджено проект відповідно до якого, виконуються будівельні роботи. То що? Обмежитися тільки перевіркою завдання на проектування?

   Резюме. Введення нової норми, щодо контролю в рамках позапланової перевірки, виключно питання, які стали підставою для проведення такої перевірки, мало на що вплине. Бо будівельний процес це комплекс взаємопов'язаних процедур, і перевірка лише однієї з них, не відповідає на питання ніяк законності будівництва,  ні відповідності його встановленому порядку. 

   На мій погляд, дуже потрібною є спроба урегулювати порядок розгляду звернень фізичних чи юридичних осіб, про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства, у сфері містобудівної діяльності. На підставі таких звернень, проводиться левова частина всіх позапланових перевірок. От тільки вибраний спосіб як на мене неживий.  Отже  відповідно до нового пункту 7 прім. 1, Порядку держархбудконтролю, при органі держархбудконтролю утворюється комісія  щодо розгляду звернень, яка здійснює колегіальний розгляд звернень фізичних чи юридичних осіб.  До складу комісії входять, підкреслю, тільки посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Послухайте  ну відомо ж, що любе звернення розписується для виконання як мінімум двом структурним підрозділам, контролю і юридичному. Тобто, у його розгляді, беруть участь мінімум чотири посадові особи, керівник підрозділу і виконавець. Ну хіба це не комісія вже? і хто їм що потрібен для фахового розгляду? "Кадровик" чи бухгалтер? Так це в органах держархбудконтролю де є структурні підрозділи. А немало місцевих органів, взагалі складаються з двох-трьох посадових осіб. З кого комісію створювати? Сам орган і є комісія. Далі пропускаю ретельно виписаний порядок роботи комісії, скажу тільки що не виключено що деякі комісії працюватимуть чи не щоденно. Кількість звернень не мала і приходять вони постійно.

  А з виписаного порядку не вбачається що можуть розглядатися лише окремі звернення. До того ж, участь у засіданні комісії заявника і замовника, позиції яких як неважко здогадатися, не завжди співпадають, перетворить засідання у такій собі серіал. Дуже перевантажена документалізація результатів засідання. Тут тобі і протокол, і висновок і  рекомендація. І все це тільки для урахування, бо рішення все одно приймає керівник. Здається досить було б протокольного рішення, протокол же буде вестися. Можна продовжувати, але зрозуміло що критикувати легко, практика покаже доцільність такої процедури розгляду звернень.  але потреба в цьому є. І якщо вже йти комісійним чи колегіальним шляхом, то варто було б суттєво підвищити і  кваліфікаційний рівень комісії і рівень самостійності прийнятих нею рішень. Для цього передбачити включення до складу комісії працівників органів і організацій, позиції яких можуть "пролити" світло на суть звернення і відповідно дати аргументацію для прийняття рішення. Вважаю, що це мають бути представники органу містобудування та архітектури, земельних ресурсів, організації що видають технічні умови. А також представники саморегулівних організацій які видають сертифікати, і у яких є відокремлені підрозділи в  усіх регіонах країни. Мається на увазі Гільдія проектувальників, Гільдія інженерів технічного нагляду, а також асоціації експертних організацій, може й інші.

 У разі прийняття комісією рішення щодо необґрунтованості проведення перевірки, таке рішення є остаточним, і надсилається з супроводжувальний листом заявнику. Інакше, ну якщо виявиться обґрунтованість проведення перевірки, видається наказ про проведення перевірки, на підставі а не з  урахуванням рішення комісії. Ну і зрозуміло що далеко не всі звернення мають проходити через комісію, а тільки ті цьому є потреба.