Говорити будемо про досить масштабні зміни внесені останнім часом до порядку здійснення державної архітектурно-будівельного контролю,  мається на увазі Постанова КМУ від 29 березня 2019 року № 303. Частина цих змін, що стосується проведення позапланових перевірок об'єктів будівництва, вже розглядалися у попередніх статтях, тепер про зміни що стосуються проведення планових перевірок, а перед цим декілька міркувань загального плану, ясно що з прийняттям законопроекту 5655, який прийнятий вже в першому читанні контроль у будівництві чекають непрості зміни, починаючи із зміни його назви з архітектурно-будівельного на містобудівний, та структури органів які здійснюватимуть контроль.

  Це буде через півроку після прийняття законопроекту в цілому, очевидно десь у середині наступного року.  Тому вносити зміни до "приреченого" діючого порядку Держархбудконтролю начебто і не дуже варто, все рівно його як мінімум потрібно буде приводити у відповідність до прийнятого закону, до того ж Держархбудконтроль по відношенню до об'єктів класу СС2, СС3 сьогодні практично не працює. Таке можна робити як підготовчі роботи у будівництві, знаючи що запроваджені підходи будуть обов'язково підтримані законом. Та це дуже сміливо. Але що зроблено те зроблено, і розглядати внесені зміни будемо у порівнянні з нормами поки що законопроекту. Враховуючи що після сплеску прийняття нових нормативно-правових актів наступило певне затишшя переходимо відразу до теми.   

  Хочу пояснити певну таку "гримасу" у назві випуску. Основою організації планових перевірок є наявність вільного інспекційного ресурсу. Важко щось планувати коли 90 а то і 100% наявних кадрових можливостей використовується для того щоб забезпечити позапланові перевірки, які є обов'язковими за законодавством. Ну а якщо залишається вільний ресурс то дійсно виникало питання: А які ж об'єкти будівництва включати насамперед до плану перевірок?  За власними спостереженнями скажу, що в минулі роки вдавалося здійснити планові перевірки десь у межах 5% - 10% від кількості набутих прав на виконання будівельних робіт. Тому запроваджена свого роду рулетка по автоматичному формуванню переліку об'єктів будівництва, які підлягають плановій перевірці, через єдину державну електронну систему у сфері будівництва, та ще й у рамках визначених квот, мало що змінить. Та й самі квоти явно завеликі. Частка об'єктів будівництва які підлягають перевірці відповідними органами Держархбудконтролю не може перевищувати для об'єктів із незначними наслідками СС1 -  25% загальної кількості об'єктів повідомлення про будівництво яких зареєстровано в реєстрі будівельної діяльності, для об'єктів з середніми наслідками СС2 - 45%, а для об'єктів і значними наслідками СС3- 80% загальної кількості об'єктів, дозвіл на будівництво яких внесено до реєстру.   

  Забезпечити перевірку в рамках діючої системи Держархбудконтролю всіх вибраних об'єктів справа нереальна, до того ж як і раніше залишається питання пріоритетності вибору об'єктів будівництва для планових перевірок, навіть рамках встановлених квот. Тому вся це запроваджена конструкція виглядала б досить малореальною, аби на підході не "маячили" приватні контрольні структури. Вони виправлять ситуацію, за кошти замовників - без контролю ніхто не залишиться. Адже відповідно до статті 38-4  законопроекту передбачається, що уповноважені особи з питань містобудівного контролю здійснюватимуть містобудівний контроль на об'єктах будівництва на підставі договору із замовником будівництва. Періодичність здійснення перевірок буде визначатись договором. Перевірка обов'язково проводиться при здійсненні підготовчих робіт, якщо там є демонтаж будинку, будівлі чи споруди, після завершення будівництва фундаментів, після зведення зовнішніх стін та покрівлі об'єкта будівництва, після підведення до об'єкта будівництва зовнішніх мереж та облаштування внутрішньо будинкових комунікацій. 

  Раджу почитати законопроект особливо 38 статті, їх там  цілих шість. В них багато цікавого і несподіваного. Зазначу лиш, що уповноважені особи з містобудівного контролю - це стаття вже 66 законопроекту, так це зареєстровані у Мінбуді юридичні особи, будь-якої організаційно-правової форми, у складі яких наявні від трьох до п'яти інженерів з технічного нагляду та, або інженерів-консультантів залежно від класу наслідків об'єктів де буде здійснюватись контроль.  Проситься багато питань, озвучу тільки одне, чи залишиться кому технічний нагляд здійснювати?  А може він уже й не потрібний буде за такої кількості перевірок? Ось так створюється робочі місця. Скільки буде таких уповноважених осіб?  Не можна відкидати коментарі, які з'явилися уже в інформаційному просторі, щодо того що поважні забудовники обзаведуться власними контрольними структурами. Тим паче що аналог вже мав місце. Маю на увазі експертні організації з ліцензування у 2008-2011 роках, і невтішний фінал їх діяльності у 2012 році. А поки що будемо чекати у якій остаточній редакції буде прийнятий законопроект. 

   Повертаємось до сьогодення. Потрібно враховувати що діючий порядок Держархбудконтролю передбачає обов'язкове дотримання низки статей Закону України "Про основні засади державного контролю в сфері господарської діяльності" і серед них стаття 5 яка визначає засади проведення планових заходів контролю. Згідно з цією статтею, планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджується органом державного контролю не пізніше 1 грудня року що передує плановому. Внесення змін до річних планів не допускається. Ну там крім випадків зміни найменування суб'єкта господарювання який перевіряється або виправлення технічних помилок. Плановим періодом вважається рік, який обчислюється з 1 січня по 31 грудня планового року. Плани контролю повинні містити дати початку кожного планового заходу і строки їх здійснення. Все це більш-менш підходить для першої планової перевірки, про яку можна сказати лише те, що вона не може проводитися у тому році коли набуто право на виконання будівельних робіт. А може не проводитись взагалі. Якщо об'єкт будівництва не попаде у квоту, або елементарно не вистачить інспекційного ресурсу. Говорити про другу чи третю перевірки можна говорити лише після проведення першого, періодичність проведення другої і  наступних перевірок має визначатися згідно з критеріями, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері будівництва. 

     До критеріїв відносяться:  клас наслідків, структура об'єкта будівництва і наявність чи відсутність порушень.

  Залежно від сум вибраних критеріїв, об'єкт будівництва, точніше його замовник -  суб'єкт господарювання відноситься: 

 а) до високого ступеня ризику, якщо сума балів від 41 до 100, такий об'єкт      

     будівництва можна перевіряти раз на 2 роки;

 б) до середнього ступеня ризику, якщо сума від 21 до 40 і перевірка раз на 3 роки; 

 в) до незначного ступеня ризику, якщо до 20 балів,  перевірка раз на 5 років.

 Далі "арифметика" проста, високий ступінь ризику може бути за умови найвищих значень всіх трьох критеріїв 21 + 10 +10 дорівнює 41.  Тобто, об'єкт будівництва має бути комплексом за структурою а не за назвою,  до складу об'єкта будівництва має входити щонайменше одна споруда класу наслідків СС3. Трохи веселіше з другим критерієм. Виходить так, що цей критерій має загальний до замовника характер, якщо у замовника у роботі декілька об'єктів будівництва, то для визначення показника критерію враховуються порушення на всіх його об'єктах. Що тут сказати далі?  Об'єктів будівництва які за структурою є комплексами і обов'язково включають хоч би одну споруду класу СС3 не так уже й багато, а щоб ще примудритися допустити протягом року, два і більше порушень, а зараз ще й в умовах призупинення Держархбудконтролю на таких об'єктах будівництва,  то треба як кажуть "вміти". Отже реально, друга планова перевірка може бути не раніше ніж через 3 роки після першої, як для середнього ступеня ризику, скоріше її не буде взагалі. Бо хто зараз стільки часу будує?

 Не раз вже писав що визначення періодичності планових перевірок на засадах Закону "Про основні засади державного контролю", не підходить для сфери будівництва. Скажімо молокозавод або швейна фабрика, працює десятиліттями випускаючи продукцію певної номенклатури. Філософія такого виробництва не передбачає його обов'язкового завершення. Якщо таке і стається то виходячи з інших, насамперед економічних причин. Абсолютно зрозуміло, що перевіряти таке постійне виробництво щорічно то й частіше немає жодної потреби. Але ж у будівництві зовсім інша філософія! Тут завершення процесу, є складовою самого процесу, бо передбачає введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, на цьому процес будівництва власне і завершується.  А тому не поодинокі випадки коли заплановані перевірки не здійснюються по тій простій причині, що на момент їх проведення об'єкти будівництва вже введені в експлуатацію. Виглядає логічним, щоб система планового контролю будівництві мала бути організована у прив'язці до визначеної проектної документацією тривалості будівництва і охоплювати основні етапи будівництва. Хіба не так? Тим паче що тривалість будівництва, віднесена до складу основних техніко-економічних показників об'єкта будівництва.

  Як не дивно, автори законопроекту десь згідні зі мною, але тільки коли перевірки здійснюватимуть уповноважені особи на договірних засадах. Бо перевірки, які проводитимуться центральним і місцевими органами, будуть здійснюватися фактично у діючому на сьогоднішній день порядку.     Постановою 303 внесені також суттєві зміни та доповнення до процедури планових перевірок, зокрема, усунуто різницю у термінах проведення планових перевірок для замовників різного, так би мовити типу, юридичних осіб, ФОПів і громадян. Тепер треба думати для всіх вона визначається на підставі єдиних критеріїв, про які вже було сказано. Введено новий термін -  обсяг планової перевірки і треба розуміти визначено обсяги планових перевірок для різних об'єктів будівництва, з урахуванням класу наслідків будівель і споруд. Ці напрями сформовані за принципом матрьошки. На всіх об'єктах будівництва перевіряється відповідність вихідним даним і будівельним нормам з пожежної безпеки, доступності для маломобільних груп населення. На об'єктах будівництва, у складі яких є споруди класу СС2, додається перевірка забезпечення надійності та конструктивної безпеки об'єкта, внутрішнього та зовнішнього інженерного обладнання. Ну а якщо є споруда класу СС3, перевіряється питання якості та сертифікації будівельних матеріалів, наявності паркомісць, визначених затвердженою проектною документацією.

  Ну що сказати, ідея в принципі непогана, але відразу є питання і немало. Скажімо відповідність вихідним даним для об'єктів СС2 і СС3 перевіряється під час видачі дозволу на виконання будівельних робіт. Який сенс перевіряти це питання ще раз? фактична ревізія виданого дозволу. Та й взагалі вихідні дані використовуються для розроблення проекту на відповідність якому і має здійснюватись перевірка. Адже рішення щодо забезпечення надійності та конструктивної безпеки об'єкта внутрішнього та зовнішнього інженерного обладнання вони ж теж закладаються у проект. Чи знову перевіряти проект? Для чого тоді експертиза?

   Ще один момент, новим пунктом доданим до порядку здійснення Держархбудконтролю - це пункт 4.1, визначено перелік питань які підлягають перевірці під час здійснення  державної архітектурно-будівельного контролю, але вище зазначені напрями не охоплюють ці питання наведені у пункті 4.1, то як це розуміти, для чого тоді цей пункт? Ну точно як кажуть не для "середніх" умів або тих хто читає і намагається щось зрозуміти...