Через закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо об’єктів підвищеної небезпеки"  №1686 від 15.07.2021 р.  до закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", до статті 39, додано нову підставу для відмови у видачі сертифікату про прийняття об'єкта в експлуатацію.

 Про її суть поговоримо далі, а спочатку про організаційні питання. Прикінцевими положеннями закону України № 1686,  так буду його називати,  встановлено, що він набуває чинності через один рік після його опублікування. Це сталося 6 серпня 2022 року. Пунктом 3 тих же прикінцевих положень,  кабінет міністрів України,  було зобов'язано, протягом одного року, з дня набрання чинності цим законом, привести свої нормативно-правові акти у відповідність з ним. Зрозуміло насамперед мається на увазі порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Та якщо його відкрити, то побачите що ніяких доповнень туди поки що не внесено. Так ще ж рано, скажете ви, Кабінету міністрів,  же рік дається на внесення змін. І будете неправі, бо пункт 3 прикінцевих положень, на відміну від цього закону, набув чинності з дня його опублікування, а це було 6 серпня 2021 року. Що цілком логічно, давався 1 рік, на внесення змін, до відповідних актів, щоб на момент вступу у дію закону, підзаконна база була актуалізованою і готовою до реалізації закону. А так виникає питання: -  як застосовувати цю норму? І чи взагалі застосовувати її до внесення змін до порядку прийняття об'єктів експлуатацію?  Коли же ж  зміни будуть внесені. А щоб зрозуміти, наскільки конче необхідно нова підстава для відмови у видачі сертифікату, дозволю собі невеличкий історичний екскурс. 

   Десь до містобудівної реформи 2011 року, тільки лінивий, з контрольних чи регуляторних органів, не міг знайти себе на будівельному майданчику. А при прийнятті об'єкта будівництва в експлуатації вже відбувався майже фестиваль різних служб. Кількість членів приймальних комісій складала не один десяток представників. З прийняттям закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", єдиною "іконою" на будівельному майданчику став проект. Ну і технологічні будівельні норми з виконання певних видів робіт. Все що мало бути збудовано відображалось у проекті, який розроблявся з обов'язковим врахуванням технічних умов, виданих різними службами. Все що було збудовано поза проектом називалося, та й зараз називається, відхилення від проекту, аж до кваліфікації такого відхилення, як ознаки самовільного будівництва.

   А тепер скажіть, як тлумачити таку підставу для відмови у видачі сертифікату як невідповідність об'єкта проектній документації на будівництво такого об'єкта та, або вимогам будівельних норм і правил. Це так було спочатку, але у 2020 році вимога доповнена виразом: -  у тому числі щодо доступності об'єкта для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Тут думки плутаються, ну якщо акцентується увага тільки на доступності, то виникає питання щодо обов'язковості дотримання інших параметрів проектної продукції. Але не це головне, проект же проходить експертизу  якраз за напрямом доступності, а для тих проектів що не підлягають експертизі, як "клятва ГІПа чи ГАПа", які як відомо мають кваліфікаційний сертифікат, що підтверджує їх безумовну кваліфікацію. Але й це ще не головне, головне те що підрядник не може збудувати нічого іншого, крім того що передбачено затвердженим проектом. Бо це буде вище названим відхиленням, тобто самостійно виконати вимогу щодо доступності, він не може, якщо воно не передбачена проектом. І що ж діяти? Те ж саме можна сказати про додану у 2017 році підставу для відмови у видачі сертифікату, яка звучить так: - невиконання вимог, передбачених законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", щодо оснащення будівлі вузлами обліку відповідних комунальних послуг. Це роботи за проектом, чи поза проектом? Це питання, яке поки що без відповіді, посилюється, у зв'язку з новою підставою, про яку я казав на початку. Отже з 6 серпня 2022 року,  має бути відмовлено у видачі сертифікату, у разі неврахування, суб'єктом господарювання, який планує експлуатувати хоча б один об'єкт підвищеної небезпеки, висновків відповідного органу цивільного захисту, щодо поданого звіту, про заходи безпеки на об'єкті підвищеної небезпеки, або неподання оператором звіту про заходи безпеки на об'єкті підвищеної небезпеки, у порядку та у строки визначені законом України "Про об'єкти підвищеної небезпеки". 

  Хто все зрозумів може далі і не слухати, бо далі буде зроблена спроба намітити хоч канву дій, які витікають з цієї норми. Починаючи з питання: -  хто той суб'єкт господарювання, який планує експлуатувати хоча б один об'єкт підвищеної небезпеки, який поки що не прийнятий в експлуатації. Відомо що замовник будівництва не завжди стає експлуатаційною організацією збудованого об'єкта. То до кого питання? 

   Розберемося яких об'єктів це стосується. Відкриваємо Закон України "Про об'єкти підвищеної небезпеки", згідно з цим законом: -  об'єкт підвищеної небезпеки, єдиний майновий комплекс підприємства, що включає будь-які будівлі виробництва, та інше, який за результатами ідентифікації вважається об'єктом підвищеної небезпеки відповідного класу. Тобто, нова підстава, для відмови у видачі сертифікату може бути застосована тільки до підприємств, інше не вбачається? Хоча якщо подивитися порядок ідентифікації, це можуть бути і трубопроводи і сховища. До того ж норма, щодо складання звіту, поширюється тільки на об'єкти підвищеної небезпеки першого і другого класу, які хто ще не знає тепер відносяться виключно до класу наслідків СС3. 

  Загалом же вимальовується такий алгоритм дій. Згідно з порядком ідентифікації, який затверджено урядом ще 20 років тому, суб'єкт господарювання, який має намір розпочати будівництво потенційно небезпечного об'єкту, організовує проведення його ідентифікації. Не вдаючись у подробиці, можна стверджувати, що потенційно небезпечним є кожний об'єкт виробничого призначення або лінійний об'єкт інженерно-транспортної інфраструктури. Це підтверджується складом проекту такого об'єкту, у пояснювальній записці якого відповідно до ДБН Склад зміст проектної документації на будівництво, має бути інформація про проведену ідентифікацію. Якщо за результатами ідентифікації, об'єкт визнається об'єктом підвищеної небезпеки, йому присвоюється відповідний клас: перший другий або третій. У такому випадку, порядок ідентифікації, зобов'язує суб'єктів господарювання складати, за встановленою формою, повідомлення про результати ідентифікації і надсилати його у двотижневий термін певним органам, у тому числі органам держархбудконтролю.  Термін очевидно має відраховуватись від дати затвердження проекту. Крім того, місцеві органи влади, яким також надсилаються такі повідомлення, мають публікувати відомості про такі об'єкти, в друкованих засобах масової інформації регіонального рівня. Непевен що це завжди і скрізь працює. Тому при видачі дозволу на виконання будівельних робіт, на підставі інформації у пояснювальній записці проекту, органам держархбудконтролю не завадить такі об'єкти брати на замітку, бо щодо практичного механізму застосування нової підстави, поки що є питання.

   Яким чином орган держархбудконтролю дізнається, що замовником, а точніше мабуть проектувальником, не враховані висновки відповідного компетентного органу, чи ним вчасно не подано звіт про заходи безпеки? Відповідь міститься у новій редакції статті 10 Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки". Алгоритм тут такий, який без посмішки читати якось важкувато:- не пізніше ніж за 30 календарних днів, до дня подання де відповідного органу держархбудконтролю заяви про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, який віднесено до першого та другого класів, оператор готує і подає органу цивільного захисту, звіт про заходи безпеки на об'єкті підвищеної небезпеки. За законом, оператор - це юридична особа або фізична особа-підприємець, яка планує експлуатувати хоча б один об'єкт підвищеної небезпеки. Але у нашому випадку це може бути тільки замовник, він здає об'єкт в експлуатацію. Отже формально, орган держархбудконтролю, не мав би приймати заяву на видачу сертифікату, якщо замовником не виконано вище наведену умову. Але як він дізнається про це? Та й підстави для неприйняття до розгляду заяви про видачу дозволу такої немає.

  До речі законом визначено що має бути розроблено порядок розроблення та перегляду звіту про заходи безпеки на об'єкті підвищеної небезпеки, якого поки що знайти не вдається. Далі ще веселіше:- у разі не усунення оператором виявлених під час перевірки недоліків у поданому звіті або неподання оператором звіту про заходи безпеки у визначені строки, орган цивільного захисту інформує відповідний орган держархбудконтролю, для вжиття заходів,  щодо відмови у видачі сертифіката про прийняття в експлуатацію об'єкта підвищеної небезпеки. Ну це скоріше схоже щось на літературний твір а не на конкретну і чітку норму. На якій підставі, орган держархбудконтролю буде сидіти і чекати такої інформації? У нього терміни розгляду поданих документів і відповідальність за їх недотримання. Одним словом багато ще недопрацьоване для використання цієї норми. Зрозуміло, з часом питання відшліфується, можливо буде встановлено якийсь протокол обміну інформацією між органами держархбудконтролю та органами цивільного захисту. А ще краще і воно так очевидно і буде зроблено, вкласти це в рамки єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. А поки що велика ймовірність того, що крайнім може стати орган держархбудконтролю, якщо у встановлені терміни видасть сертифікат, а потім надійде інформація про наявність підстави про відмову у його видачі. А процедури скасування сертифікатів немає. Хіба що запитувати під час розгляду заяви позицію органу цивільного захисту? Але це вже схоже на повернення до комісійного прийняття об'єкта в експлуатацію, Вам не здається?