Сьогодні,  мова буде йти про коригування проектної документації. Тема надто об'ємна і різнопланова, але нормативно виписано не дуже. Тому тільки те що вдалося знайти і те про що не було сказано у випуску № 39. Законодавство визначення терміну коригування не містить, хоча в останній час залюбки використовує його одночасно доповнюючи і розширюючи сферу застосування цього терміну. Про це трохи далі. Визначення терміну коригування міститься у Порядку розроблення проектної документації на будівництво, там зазначено що коригування проектної документації - це внесення змін до затвердженого (схваленого) проекту будівництва на підставі завдання на коригування, яке ідентичне завданню на проектування. Тобто для назви процедури внесення змін до проектної документації з чиєїсь легкої руки введено спеціальну чи окрему назву коригування, Ну і хай буде, але у цьому здавалося б простому визначені, потрібно розставити певні акценти. Дивіться, йдеться про коригування проектної документації, яка в загальному випадку може включати три стадії: схвалювальну -  Ескіз або ТЕО (ТЕР), затверджувальну -  проект або частина робочого проекту і робочу документацію, яка не затверджується і не схвалюється, а виконується на підставі затвердженої стадії проектної документації, тобто проекту, відповідно до Державного стандарту "Основні вимоги до проектної та робочої документації", а тому термін коригування до робочої документації не може бути застосований, зміни до робочої документації вносяться відповідно до розділу 8 зазначеного вище стандарту. 

 Далі у разі розроблення і схвалення стадії Ескіз або ТЕО (ТЕР) коригуванню стадії проект як правило передує внесення змін до схвалювальної стадії, бо згідно з тим же порядком розроблення проектної документації це пункт 13.1 проектні рішення передбачені проектною документацією на стадії, що підлягає затвердженню мають відповідати проектним рішенням що були схвалені на попередніх стадіях проектування, тобто ескізному проекту, ТЕО чи ТЕР. Як бути? У визначенні в дужках вказано про схвалений але проект, а проект не схвалюється, затверджується. Подібна конструкція зустрічається і у порядку затвердження проектів будівництва, де зазначено що зміни до затверджених а в дужках знову ж таки схвалених проектів будівництва вносяться на підставі завдання на проектування. І що схвалення та перезатвердження проектів будівництва здійснюється у порядку встановленому для їх затвердження, а значить і схвалення. Ну та ситуація коли не можна бути закінченим бюрократом чи формалістом, очевидно що під словом проект, у цих визначеннях, розуміється проектна документація, стадії ескіз, ТЕО (ТЕР), та проект або робочий проект, точніше його затверджувальна частина. Звичайно схвалювальна стадія підлягає коригуванню, скажу більше, схвалювальна стадія може не тільки коригуватися а й розроблятися з нуля, це коли замовник на якомусь етапі вирішив що йому краще далі буде проектувати і будувати за чергами, тоді він має розробити і схвалити стадію ескіз або ТЕО (ТЕР), у якій виділити ці черги. Ситуацій може бути безліч. У випуску № 39 вже говорилося, коли варто затверджувати проект, а коли простіше обійтися його доопрацюванням, все залежить від обсягів коригування. На користь коригування затвердженого але не запущеного у роботу проекту, тобто такого по якому не отримано дозвіл на виконання будівельних робіт говорить лиш та обставина що відповідно до Порядку проведення експертизи, експертизі підлягають проектні рішення в частині що не відповідає раніше затвердженому проекту будівництва, експертиза якого вже проведена. Як правило це відбувається у разі необхідності перерахунку вартості будівництва, бо в інших випадках ідентифікація тієї частини, яка не відповідає раніше затвердженому проекту, а значить результатом попередньої експертизи, неминуче призводить як мінімум до побіжного перегляду всього проекту. Але все рівно, це таке внутрішнє коригування про яке знають тільки замовник, проектувальник і експертна організація, повідомляти орган Держархбудконтролю про це не потрібно. Проект який буде подано для отримання дозволу на виконання будівельних робіт, до органу Держархбудконтролю, все одно буде першим чи базовим, незважаючи на те скільки доопрацювань чи коригувань від уже зазнав.

    За своєю природою коригування може бути ініціативним або вимушеним з ініціативним все зрозуміло, у замовника у процесі виконання будівельних робіт з'явилися нові ідеї як і непереборне бажання реалізувати їх негайно. Тоді він складає з проектувальником завдання на коригування, ну і далі як у Порядку розроблення проектної документації. Вимушеним коригування буває двох типів, звісно в обох випадках це не дуже приємно, у першому, коли з'ясується що в проекті все-таки допущені помилки їх необхідно усувати. Будівельні роботи в такому випадку як правило зупиняються, хоч не хочеш треба коригувати, лише після цього роботи будуть відновлені. До цієї ситуації слід мабуть віднести і таку ситуацію коли під час контрольних заходів з'ясується, що замовник прийняв від проектувальника проектну документацію, яка не відповідає нормативним актам чинним на дату її передачі. Така вимога встановлена порядком розроблення проектної документації - це пункт 15.5. У цьому випадку коригування теж невідворотне, "бачили очі що купляли". Другий випадок більш цікавий, з елементами детективу, або хто кого по-народному перехитрить. Знову ж таки Порядок проектування встановлює вимогу, щодо коригування проекту у процесі виконання будівельних робіт, якщо це зумовлено підвищенням у нових нормативних актах певних вимог безпеки, але тільки у ситуації коли не буде дотримано визначено проектом тривалість будівництва. Правда і там є певні нюанси про які говорилося у випуску номер 26. Але як у випадку вимушеного коригування, а тим паче ініціативного, під час процесу приходить апетит. Що його може вгамувати, або чим обмежуються рамки коригування? Найскоріша відповідь, вихідними даними, містобудівними умовами і обмеженнями, технічними умовами. Я вас прошу, до всіх них можуть бути внесені зміни, а завдання на коригування взагалі складається по-новому, так що обмежень немає? Ні, дещо є, але наскільки воно дієве давайте подивимося. Першою засторогою виступає назва об'єкта будівництва, яка згідно з 8 пунктом Порядку розроблення проектної документації, має не змінюватись на всіх стадіях проектування та відображати вид будівництва і його місце розташування. Як на мене норма дуже вже жорстка і створює чимало труднощів у разі перепрофілювання об'єкта у процесі будівництва. До речі щодо місця розташування, у більшості випадків це адреса. Стаття 26.3  закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" говорить, що адресою об'єкта нерухомого майна є унікальна структурована сукупність реквізитів що використовуються для ідентифікації об'єкта та визначення місця його розташування на місцевості. Але віднедавна, згідно, наприклад із статтею 37 того ж закону, у разі якщо коригування проектної документації може вплинути на визначення адреси об'єкта нового будівництва, у тому числі зміна місця розташування об'єкта, у повідомленні яке направляється до органу державного контролю зазначається  необхідність коригування адреси. То як же не змінювати назви об'єкта будівництва якщо змінилось його місце розташування? Є приклади іншого штибу, свого часу на прийняття в експлуатацію, було подано об'єкт з прозаїчною назвою чотирьохповерховий житловий будинок, але на доданому фото був зображений п'ятиповерховий будинок, після невеликого шоку з'ясувалося, що коригування проекту відбулося у встановленому порядку, а оскільки назву об'єкта будівництва змінювати не можна то її не змінювали, замовника це влаштовувало, а вимоги що назва об'єкта будівництва має містити кількість поверхів немає, пиши що хочеш. Що до речі нерідко і робиться перетворюючи назви об'єкта будівництва в якийсь каламбур. Тому стверджувати категорично, що назва об'єкта будівництва може обмежувати обсяги коригування якось не приходиться. Реальні обмеження щодо коригування проектної документації, встановлені віднедавна, новою частиною 12 статті 31 закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Стосується вона майбутніх зареєстрованих об'єктів нерухомості, звучить це так: у разі державної реєстрації спеціального майнового права або обтяження речових прав на користь осіб які сплатили часткову ціну майбутнього об'єкта нерухомості, коригування проектної документації на будівництво, здійснюється за згодою відповідної особи, якщо таке коригування стосується зокрема. Далі іде перелік випадків серед них такі: зміна функціонального призначення об'єкта, зменшення площі технічного поверху, даху, підвалу, інших допоміжних приміщень, але якщо це більш як на 5%, зниження показників та/або класу енергетичної ефективності об'єкта будівництва, зміни кількості поверхів об'єкта будівництва, зміни загальної площі майбутнього об'єкта нерухомості, визначеної  затвердженою проектною документацією на будівництво на 10% і більше. Ну і деякі інші. Не знаю чи прогнозувалися авторами цих новел можливі шляхи чи способи їх застосування, зважаючи на неабияку креативність вітчизняних виконавців, не здивуюся, якщо деякі із встановлених обмежень будуть використані як аргументація певних відхилень від проекту, при прийнятті в експлуатацію. Не буду підказувати, час і практика не забаряться. Резюмуючи важко сказати чи можна і чи потрібно у який спосіб, обмежувати обсяги коригування проекту будівництва. Головна вимога тут та, щоб проект об'єкта будівництва відповідав містобудівній документації, тобто виданим містобудівним умовам і обмеженням і технічним умовам, у тому числі змінені. Якщо наприклад, введену в експлуатацію виробничу будівлю, можна реконструювати у житловий будинок, а приклади не поодинокі, то чому це не можна зробити шляхом коригування проекту у процесі будівництва, якщо таке рішення для замовника стало очевидним? Можливо чергова містобудівна реформа дасть відповідь, а поки до наступної зустрічі.