Чи потрібно отримувати "Лист про те що містобудівні умови та обмеження не надаються", якщо об’єкт відноситься до об’єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються?

Лист про який йдеться у зверненні це форма, а по суті йдеться про обов'язковість підтвердження місцевим органом містобудування та архітектури необхідності отримувати чи ні, містобудівні умови та обмеження для проектування конкретного об'єкта будівництва.  Для стислості буду використовувати далі поширене, хоча і не унормоване скорочення "містобуди". Свого часу доводилося розглядати не один десяток а то й сотні звернень але трохи іншого змісту: -  чи потрібно отримувати «містобуди» на такий-то об'єкт будівництва?  Різницю відчуваєте? Тоді питання були ініціативними і свідчили про бажання замовника отримати підтримку відповідного органу влади щодо прийнятого ними рішення. Тепер же мова йде не про бажання, а про те чи обов'язково звертатися за такою підтримкою. Отака мімікрія проблеми відбулася. Загалом історія цього питання, яка переконаний ще не завершена, нагадує затухаючу амплітуду, коли стан вирішення питання проходить через крайні протилежні точки, знову повертається до попередніх ситуацій, але вже не з такою категоричністю, і врешті десь має зупинитися посередині, ну хотілось би в це вірити. У цій проблематиці задіяне дуже багато різних аспектів, від власне містобудівних до суб'єктивних, але почну ж все ж з історичних.

   Скоріш за все, не всі вже пам'ятають, що ще два десятки років тому, щоб розпочати будь-яке будівництво, необхідно було отримати від виконавчих органів відповідних рад, дозвіл на будівництво. Цей дозвіл давав право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, як правило у вигляді АПЗ (архітектурно-планувального завдання), давав право на здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання Дозволу на виконання будівельних робіт. Тобто було два дозволи, які часто плутали і починали будівельні роботи, маючи лише перший дозвіл і відповідно потрапляючи під штрафні санкції. Тому питання, наведеного на початку, просто не виникало. Тим більше що надання вихідних даних у повному обсязі мало забезпечуватися виконавчими органами або відповідними районними державними адміністраціями. Чи було це добре, ну напевне ні, раз почалися реформи. Ситуація почала кардинально змінюватись у 2008-2009 роках коли були прийняті і реалізовані реформаторські рішення. Дозвіл на будівництво скасували, а АПЗ замінили на містобудівні умови і обмеження. І була встановлена норма, що право на забудову земельної ділянки, реалізується її власником або користувачем, за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до отриманих «містобудів» без будь-яких додаткових дозволів. Ця норма була перенесена і до закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", прийнятого в 2011 році. І там вже з'явилася норма, щодо переліку об'єктів, для проектування яких, містобудівні умови обмеження не надаються. Однак процедура віднесення конкретних об'єктів до цього переліку не була встановлена. Ні Порядком надання містобудівних умов і обмежень, який діяв до 2017 року, ні новою редакцією статті 29 закону, у якій, з метою запобігання впливу суб'єктивних факторів, був на законодавчому рівні виписаний порядок отримання "містобудів". Така нормативна прогалина породила численні проблеми під час застосування переліку. Можна сказати що замовник з проектувальником отримали свободу, у всякому разі щодо певної частини об'єктів будівництва. Але свобода, як відомо -  усвідомлена необхідність, і не мала частина розважливих замовників і проектувальників, чудово розуміли, що сприйнятим ними рішенням, про відсутність необхідності отримувати містобуди, можуть не погодитись органи Держархбудконтролю і наслідки такої свободи, можуть дати знати про себе і під час набуття права на виконання будівельних робіт і під час прийняття в експлуатацію, ну і зрозуміло під час проведення перевірок під час будівництва. А тому, як уже говорилося, прагнули підкріпити прийняті рішення відповіддю відповідного органу влади. А який орган влади мав такі повноваження? Формально такої функції ні в кого не було записано, але за усталеною практикою, той хто видає, тобто місцевий орган містобудування та архітектури. Але спробуємо ж розібратися все-таки у суті проблеми.

 Ну дивіться, відповідно до визначення, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва об'єктів будівництва. Частиною п'ятою статті 29 Закону визначено вичерпний зміст "містобудів", окремо зазначено, що перелік зазначених умов є вичерпним. Отже, якщо жодна із цих вимог, образно, не бере участі у проекті, навіщо отримувати "містобуди"? Здається це мало би бути взято за основу, іншими словами, самими містобудівними умовами і обмеженнями, вже параметрично визначено перелік об'єктів для яких вони не видаються. Це ті об'єкти у яких ці умови не використовуються. І ця аксіома начебто врахована, містобудівні умови обмеження не потрібні для капітального ремонту і для реставрації будівель і споруд. 

   А чи можна цю проблему вирішити шляхом визначення конкретного переліку об'єктів нового будівництва чи реконструкції?  Ну далеко не певен, хіба що орієнтовного, а краще довідкового. По-перше за назвою, взятою з переліку, завжди можуть "стирчати вуха" будівлі чи споруди для якої потрібні а скоріше необхідні містобудівні умови і обмеження. А по-друге, теж завжди знайдеться інший об'єкт, формально не включений до переліку, але для проектування якого потрібні містобудівні умови чи не потрібні містобудівні умови і обмеження. Але у цьому випадку отримувати їх потрібно. Концептуально, процедура виглядає так, необхідність отримання містобудівних умов і обмежень з’ясовується у процесі формування вихідних даних, бо з одного боку, містобуди є складовою частиною вихідних даних, а з іншого, завдання на проектування, яке теж є складовою вихідних даних, складається з урахуванням цих самих містобудів. Але якщо, допустимо, було прийнято рішення не отримувати містобуди, а в процесі розроблення проекту з'ясувалося зворотне, трагедії не вбачається, отримуються містобуди і вносяться зміни до завдання на проектування, і це вже інша історія. Рішення про відсутність необхідності отримувати містобудівні умови і обмеження, з відповідною аргументацією, звичайно має бути відображено у завданні на проектування і в пояснювальній записці до проекту. 

   Далі йде експертиза проектів, ну якщо проект підлягає експертизі. Експертиза перевіряє ряд показників, що входять до складу містобудів, а отже не може пройти мимо факту необхідності чи ні, отримання містобудівних умов і обмежень, що і має засвідчити в експертному звіті. Отже, суб'єктом прийняття рішення про віднесення чи ні конкретного об'єкта будівництва до переліку, до певного часу був проектувальник, точніше ГАП чи ГІП, якого підстраховувала певним чином експертиза, ну і погоджувався з таким рішенням звісно замовник. Скажіть, чи достатньо у ГАПа чи ГІПа, кваліфікації щоб приймати подібне рішення? Повинно бути достатньо, він має відповідний класу  наслідків об'єкта будівництва сертифікат та й в органах містобудування та архітектури працюють фахівці, які за кваліфікацією, не на голову вище за сертифікованих фахівців. Зрозуміло що у цьому випадку, орган містобудування "сном духом" не відав про події містобудівного характеру які відбувалися на його території. Так тривало до 2020 року, допоки не з'явилася норма, що до заяви на видачу дозволу додається частина проектної документації у складі містобудівних умов та обмежень, або листа уповноваженого органу, про те що для проектування даного об'єкта містобудівні умови та обмеження не надаються. Тим самим була унормована процедура віднесення об'єкта до переліку. Пізніше вона була трансформована в єдину електронну систему де зараз зосереджена в окремому розділі. Не можна категорично стверджувати що підстав для такої норми немає.

За усталеним порядком, приймати рішення має орган, до повноважень якого віднесене питання. Не може бути декілька центрів прийняття рішень з одного і того ж питання, це раз. На мій погляд без участі органу містобудування та архітектури у цьому питанні ніяк не може бути. Спеціально уповноважений орган має володіти всією містобудівною ситуацією на своїй території. Але от чи є ефективним механізм через надання листа непевен. Свого часу, чув розмову двох чиновників, у якій один з них розповідав про свою сокровенну мрію: -  мені б говорив таку роботу, щоб щось видавати, бажано у порядку винятку, хоча б на півроку. Ну гадаю коментарі зайві, але на такий суб'єктивний фактор не варто не зважати. Мова ж йде про лист з одного речення, ключовим в якому є займенник "не",  потребує чи не потребує. Завжди можна "з'їхати" на граматичну помилку, відізвати наданий лист, а на його зміну направити інший. Отже потрібен механізм визначення необхідності отримання, чи ні, містобудівних умов і обмежень, який би враховував як інтереси замовника з проектувальником, так і місцевої влади. Думається що в рамках єдиної електронної системи, таке завдання вирішити не складно, адже доступ до неї мають всі зацікавлені учасники будівництва. Звісно за бажанням, замовник чи проектувальник завжди можуть ініціативно звернутися до органу містобудування та архітектури, за отриманням відповіді, але це не має бути обов'язком. У свою чергу орган містобудування просто зобов'язаний «моніторити» об'єкти на своїй території, проектна документація на які з'являється тобто завантажується до електронної системи, починаючи із завдання на проектування. І у разі незгоди з прийнятим проектувальником, разом із замовником рішенням, вимагати отримання містобудівних умов і обмежень. Якось так, якщо вже «цифровізація» визначена пріоритетом розвитку будівельної галузі. Побачимо як воно буде.