Хто має підписувати акт готовності об'єкта до експлуатації, якщо на момент підписання цього акту  головний архітектор проекту чи головний інженер проекту не може цього зробити фізично? Далі, для стислості буду використовувати лише термін ГІП. Треба сказати, що проблему з ГІПом можуть виникнути і раніше, до прийняття об'єкта в експлуатацію, наприклад, при організації та проведенні авторського нагляду, підписанні актів на закриття прихованих робіт чи проміжного прийняття відповідальних конструкцій.

Але там проблема трохи простіше, бо безпосередньо ГІП там не згадується. А от з підписанням Акту готовності об'єкта до експлуатації складніше. Там тільки ГІП. У всякому разі, так було. Гадаю, заінтригував. Ось, наприклад, фрагмент одного із звернень до ДАБІ, який надто яскраво ілюструє проблему. Цитую. «Порядком виконання будівельних робіт не передбачена можливість зміни ГІПа, який повинен після завершення будівництва підписати акт готовності об'єкта до експлуатації». Чи правильно треба розуміти що зміна ГІПа в процесі будівництва призведе до анулювання дозвільного документу про Початок виконання будівельних робіт, розробки формально нового проекту новим ГІПом, проведення експертизи та отримання нового дозволу для продовження будівництва. Зазначу, що така ж проблема виникає і при відкритті загального журналу робіт, бо там теж необхідний підпис саме ГІПа на титульній сторінці (ДБН А.3.1-5:2016 Додаток А Форми сторінок загального журналу робіт).Отже, образно початок і завершення будівельних робіт може бути явно чи неявно, свідомо чи з незалежних обставин заблоковано і ті, хто ніколи і нічого не будував тобто теоретики, скоріш за все, підтвердять думки  висловлені у зверненні і, найімовірніше такої ж думки будуть і органи, до повноважень яких віднесено прийняття рішень з цих питань, бо практиків там вже не так і багато. Спробую навести аргументи, що може бути й інакше.

Спочатку варто розкласти поставлене питання на загальне і предметне.

 Загальне. Чи можлива зміна ГІПа затвердженого проекту у процесі будівництва? Відповідь очевидна -  ні. Минуле не зміниш і не повернеш. Однак після набуття права на виконання будівельних робіт законодавство допускає коригування і перезатвердження проекту. Чи не здається, що тут відкривається вікно можливостей для  зміни не тільки проектних рішень, а й розробників проекту, включаючи ГІПа? Поставлену у зверненні проблему простіше вирішити якщо питання переформулювати предметним чином. Чи може акт готовності підписати інша особа проектувальника яка не є ГІПом? Почати потрібно із законодавства. Вимоги щодо порядку підпису акту готовності об'єкта до експлуатації містять два закони.

Перший, Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Стаття 39. Там говориться, що акт готовності об'єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником, субпідрядником, страховиком, якщо об'єкт застрахований.

 Так звідки ж проблема, запитаєте? Про ГІПа тут не йдеться. А звідти що, цією статтею 39 визначено що форма акту готовності об'єкта до експлуатації визначається Кабінетом Міністрів України, і саме у цій формі Уряд врахував Положення іншого Закону України «Про архітектурну діяльність», а саме статті 9, яка досить категорична -  «Архітектор - автор проекту, а за законом, під терміном архітектор розуміє цей термін інженер або уповноважена ним особа, бере участь у прийнятті в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта архітектури та підписує відповідний акт». Без такого підпису акт є недійсним. Конкретне і предметне визначення терміну  автор проекту містить Порядок розроблення проектної документації на будівництво.

Автор проекту це архітектор або інженер, який є розробником затвердженого проекту. Зверніть увагу,  затвердженого проекту, а затверджує проект замовник.

Архітекторів та інженерів, які беруть участь у розробленні проекту, може бути скільки завгодно, кожний за своїм профілем, залежно від функціоналу і обсягу проекту. Всі вони є авторами, чи співавторами проекту. Так, у всякому разі, говориться у статті 29 Закону України «Про архітектурну діяльність».

«Особи, творчою працею яких створено об'єкти архітектури, вважаються співавторами цих об'єктів». Ну не будуть же всі автори проекту чи співавтори, гуртом підписувати акт готовності, має бути хтось один, відповідальна особа, і погляди звісно звертаються на ГІПа. Хоча, як бачите, у зазначеній нормі закону безпосередньо про ГІПа не йдеться. Але, відповідно до статті 7 того ж Закону України «Про архітектурну діяльність», проект розробляється під керівництвом або з обов'язковою участю ГІПа.

 ГІПом, відповідно до порядку проектування може бути призначений інженер,який виконує роботу з інженерно-будівельного проектування, очолює та, або, координує розроблення окремих розділів проектної документації. Тобто,  ГІП одночасно є розробником якоїсь частини чи розділу проекту і адміністратором, який керує розробленням проекту і представляє його у різних інстанціях. І такі повноваження йому надаються проектувальником, а точніше керівником проектної організації, шляхом видачі відповідного розпорядчого акту. ГІП відрізняється від інших розробників саме тим, що йому додатково надані керівні і представницькі функції. Згідно з довідником 64 «Кваліфікаційних характеристик професій у будівництві», ГІП віднесений до керівників. А інженер-проектувальник до професіоналів.

 Тобто ГІП є одночасно і керівником і професіоналом. Тобто абсолютно логічно, що уряд зафіксував ГІПа як підписанта акту готовності об'єкта до експлуатації від імені автора, а точніше співавторів проекту. Як це вимагається законом "Про архітектурну діяльність". Але, на жаль, зафіксував безальтернативно, ввівши свого роду кріпосне право ГІПа по відношенню до замовника і проектувальника. Хоч ГІП, як уже зазначалось, є, як правило, лише одним із розробників, тобто співавторів проекту, подальші міркування будуть ґрунтуватися передусім на здоровому глузді і реаліях життя, тобто практики будівництва. 

 За роки активної діяльності при формуванні пропозицій щодо вирішення глухих питань, так приходилося робити  і не раз. У нас це називалося похуліганити. От спробую ще похуліганити. Таке хуліганство зводиться до того, щоб викласти всі наявні норми у певній послідовності, яка призводить до очевидної відповіді. Хоча сама такої відповіді і не містить. Бо тоді ж навіщо хуліганити? А тому спробую висловити деякі міркування, можливо  комусь знадобляться? Пригодяться? Тоді повідомте, можливо, ще хтось скористається. Відразу зазначу що варіант, коли проектувальником є ФОП, який ще й сам себе ГІПом призначив, не розглядається. Там точно глухий кут. Отже, донедавна можливості змінювати підписанта акту готовності об'єкта до експлуатації від імені автора проекту не існувало апріорі. Хоча, знову ж таки так було не завжди. У першій редакції форми Акту готовності за 2011 рік, ГІПа серед підписантів Акту готовності не значилося. Тільки генеральний проектувальник. ГІП як відповідальна особа проектувальника з'явився серед підписантів акту готовності у 2015 році. Відтоді почали надходити звернення щодо тлумачення до ДАБІ. Це було зроблено у формі Акту готовності, наведеній у додатку 9 до «Порядку прийняття закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію». Ситуація змінилася у 2021 році, у зв'язку із запровадженням електронної системи у сфері будівництва. Форма Акту готовності була виключена, оскільки Акт готовності виготовляється тепер виключно як Електронний документ.

 Правда, у 2022 році форма Акту готовності була відновлена. Тепер це Додаток 7, але використовується вона лише щодо об'єктів на які поширюється дія Закону України «Про державну таємницю». І подається у паперовій формі. Тому там все поки що без змін. Для звичайних об'єктів будівництва, щоб дізнатися про те, хто із проектувальників зазначений у цьому електронному Акті готовності, потрібно пройти певним лабіринтом, у кінці якого дізнаємося що до акту готовності, заносяться дані про генерального проектувальника з використанням комплексних типів даних, дані про юридичну особу або дані про фізичну особу. У зазначених комплексних типах, дані про ГІПа не згадуються. Однак якщо відкрити розділ Акти готовності у будівельному реєстрі, то, як правило, у графі щодо відповідальних осіб за розроблення проекту там наведена інформація про ГІПа. І нічого дивного в цьому не вбачається. А хто ж тоді відповідальним, якщо не ГІП?

 Але це якщо все у штатному порядку. А якщо ні? Тоді актуальність питання про те, хто може підписувати  Акт готовності не знімається. Після затвердження проект є завершеним продуктом. У якому можуть розібратися і який можуть використовувати будь які професійні виконавці. І так воно є. І навіть до затвердження проекту, коли з проектом працюють виконавці експертизи, а далі підрядники, технічний нагляд, контрольні органи, і всі вони розбираються в проекті. Тому апелювати до того, що без ГІПа  проект не може бути реалізованим і введеним в експлуатацію якось не дуже переконливо. Хто знає ноти і володіє музичними інструментами, до композитора з питанням, як виконувати композицію - Не бігає!

     А тому підписання акту готовності іншим розробником проекту не виглядає чимось несподіваним, аби тільки він був власне розробником, тобто теж автором проекту, як того вимагає  Закон України «Про архітектурну діяльність». Чому такі функції не можна передоручити іншому розробнику проекту з відповідним сертифікатом ГІПа? Ситуації ж то можуть бути від трагічних до комічних. Ну, перехотіла людина, тобто ГІП, працювати у певній організації. Хіба такого не буває? Щось не доводилося зустрічати такі виключення для ГІПа у тому ж Трудовому кодексі.

ГІПом,  інший співавтор проекту, вже, звісно, не стане, бо проект затверджений. Час назад не повернеш. А от відповідальною особою проектувальника потрібне лише рішення керівника проектної організації. Чому ні?