2 березня 2015 року № 222-VIII(1) Верховна Рада України ухвалила Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності"

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

1) БЕЗЛІЦЕНЗІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ — провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії на його провадження, у тому числі провадження ліцензіатом частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відмінною від тієї, на яку йому надано ліцензію;

2) ПРИДБАЧ ЛІЦЕНЗІЇ — суб'єкт господарювання, який подав до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії разом із підтверджуючими документами відповідно до вимог відповідних ліцензійних умов;

3) ЛІЦЕНЗІАТ - суб'єкт господарювання, який має ліцензію на провадження встановленого законом виду господарської діяльності;

4) ЛІЦЕНЗІЙНІ УМОВИ - нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог, обов'язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії;

5) ЛІЦЕНЗІЯ — документ, який надається органом ліцензування, на право провадження суб'єктом господарювання певного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, в електронному вигляді (запис про наявність ліцензії у такого суб'єкта господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців) або на паперовому носії;

6) ЛІЦЕНЗУВАННЯ — засіб державного регулювання провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, спрямоване на забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері ліцензування, захист економічних та соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів;

7) ОРГАН ЛІЦЕНЗУВАННЯ — орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або уповноважений законом державний колегіальний орган.

Стаття 2. Сфера дії Закону та повноваження органів державної влади у сфері ліцензування

1. Цей Закон регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає винятковий перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд та контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.

2. Дія цього Закону не поширюється на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на провадження таких видів господарської діяльності:

1) банківська діяльність, що здійснюється відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність»;

2) діяльність у галузі телебачення та радіомовлення, що здійснюється відповідно до Закону України «Про телебачення та радіомовлення»;

3) виробництво та торгівля спиртом етиловим, коньячним та плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, що здійснюються відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

3. Суб'єкт господарювання може здійснювати види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, після внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців щодо рішення органу ліцензування про видачу йому ліцензії.

4. Господарська діяльність на підставі ліцензії, виданої органом ліцензування, яким є:

центральний орган виконавчої влади, державний колегіальний орган — здійснюється на всій території України;

Рада міністрів Автономної Республіки Крим здійснюється на території Автономної Республіки Крим;

місцевий орган виконавчої влади — здійснюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

5. Формування та реалізацію державної політики у сфері ліцензування в установленому цим Законом порядку здійснюють:

Кабінет Міністрів України – шляхом прийняття нормативно-правових актів у сфері ліцензування;

спеціально уповноважений орган із питань ліцензування;

органи ліцензування.

Стаття 3. Принципи державної політики у сфері ліцензування

1. Державна політика у сфері ліцензування ґрунтується на:

1) принцип єдиної державної системи ліцензування, що реалізується шляхом:

встановлення єдиного переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, виключно цим Законом;

визначення вичерпного переліку документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії, виходячи з мінімальної кількості таких документів, достатніх лише для підтвердження виконання вимог відповідних ліцензійних умов;

визначення Кабінетом Міністрів України органів ліцензування та видів господарської діяльності згідно зі статтею 7 цього Закону, на які відповідний орган ліцензування видає ліцензії;

2) принцип територіальності, згідно з яким дія ліцензії поширюється на адміністративну територію органу ліцензування, що видав її;

3) принцип дотримання законності шляхом того, що:

запровадження ліцензування виду господарську діяльність здійснюється виключно законом;

види господарської діяльності, які не вказані у статті 7 цього Закону, ліцензуванню не підлягають;

встановлюються конкретні терміни здійснення кожної дії органу ліцензування, спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування;

вимоги ліцензійних умов повинні бути однозначними, прозорими та унеможливлювати їх суб'єктивне застосування органами ліцензування або ліцензіатами;

повноваження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування та порядок набрання чинності рішеннями органу ліцензування поширюються на сферу ліцензування всіх видів господарської діяльності, визначаються виключно цим Законом та не можуть бути обмежені іншими законами;

запроваджується відповідальність посадових осіб органів ліцензування та спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування та суб'єктів господарювання за порушення вимог нормативно-правових актів, що регулюють сферу ліцензування;

забороняється вимога органами ліцензування надання документів із державних паперових чи електронних інформаційних ресурсів;

4) принцип пріоритетності захисту прав, законних інтересів, життя та здоров'я людини, навколишнього природного середовища, захисту обмежених ресурсів держави та забезпечення безпеки держави, який передбачає таке:

ліцензування виду господарської діяльності застосовується лише до того виду, здійснення якого становить загрозу порушення прав, законних інтересів громадян, життю або здоров'ю людини, навколишньому природному середовищу та/або безпеці держави, і лише у разі нестачі інших засобів державного регулювання;

запобігання проявам корупції;

при внесенні змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці;

5) принцип рівності прав суб'єктів господарювання, який передбачає:

вільний вибір суб'єктом господарювання провадження встановленого законом виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, та території своєї діяльності;

забезпечення при отриманні ліцензії рівності прав суб'єктів господарювання незалежно від організаційно-правової форми чи форми власності;

встановлення єдиних вимог ліцензійних умов шляхом визначення їхньої відповідності рівням ризику від здійснення відповідного виду господарської діяльності;

уникнення необґрунтованих обтяжень чи зайвих адміністративних процедур;

заборона використання ліцензування видів господарської діяльності для обмеження конкуренції;

6) принцип відкритості процесу ліцензування, який забезпечується шляхом:

своєчасного оприлюднення результатів ліцензійної діяльності органами ліцензування на своїх офіційних веб-сайтах та проектів нормативно-правових актів – у порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації»;

забезпечення доступності інформації у сфері ліцензування відповідно до закону;

залучення на паритетних засадах представників профільних громадських організацій, суб'єктів господарювання та/або їх об'єднань до процесу прийняття рішень Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування.

2. Принципи державної політики у сфері ліцензування поширюються на порядок ліцензування всіх видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Ліцензування видів господарської діяльності, що не відповідає наведеним у цій статті принципам державної політики, забороняється.

Стаття 4. Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування

1. Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування:

1) розробляє основні напрямки розвитку сфери ліцензування та вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо її вдосконалення;

2) узагальнює практику застосування нормативно-правових актів з питань ліцензування;

3) погодить проекти нормативно-правових актів у сфері ліцензування (у тому числі ліцензійні умови), що розробляються та/або приймаються органами виконавчої влади, державними колегіальними органами;

4) здійснює методичне керівництво, інформаційне забезпечення діяльності органів ліцензування та визначає форму ліцензійного звіту;

5) здійснює нагляд за дотриманням органами державної влади, державними колегіальними органами законодавства у сфері ліцензування;

6) створює Експертно-апеляційну раду з питань ліцензування та забезпечує її діяльність;

7) має право для цілей Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування отримувати від органу ліцензування копії документів, що стосуються прийнятого ним рішення, що оскаржується до спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, та залучати на громадських засадах державних службовців, науковців та інших спеціалістів (за згодою їх) ліцензування, а також запитувати та отримувати інформацію, документи чи матеріали;

8) видає розпорядження про усунення порушення законодавства у сфері ліцензування та розпорядження про відхилення чи задоволення апеляцій чи скарг з урахуванням рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування;

9) порушує питання про відповідальність посадових осіб органів ліцензування, які ухвалили рішення, скасоване на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування;

10) забезпечує підвищення кваліфікації працівників органу ліцензування, до посадових обов'язків яких належить забезпечення виконання повноважень у сфері ліцензування;

11) отримує інформацію з питань ліцензування та контролю за наявністю ліцензій у суб'єктів господарювання від органів ліцензування, органів, які здійснюють контроль за наявністю ліцензій, зокрема щорічний ліцензійний звіт та щорічний звіт про виявлення безліцензійної діяльності;

12) має безкоштовний доступ до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців».

2. Розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, прийняті у межах його повноважень, є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами всіх форм власності, а також фізичними особами – підприємцями.

Стаття 5. Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування

1. Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування є постійно діючим колегіальним органом при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування та діє згідно з регламентом, який затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

2. Обов'язками Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування є:

1) розгляд апеляцій та інших скарг набувачів ліцензії, ліцензіатів на дії органу ліцензування чи інших заявників щодо порушення законодавства у сфері ліцензування;

2) розгляд звернень органів ліцензування або спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування щодо проведення позапланових перевірок дотримання ліцензіатами вимог ліцензійних умов на підставах, передбачених пунктами 4 та 5 частини дев'ятої статті 19 цього Закону.

3. Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування має право:

1) розглядати пропозиції щодо запровадження ліцензування нового або скасування чинного виду господарської діяльності (частини (частин) виду господарської діяльності) та запитувати необхідні матеріали для їх розгляду;

2) розробляти рекомендації щодо удосконалення державної політики у сфері ліцензування;

3) проводити експертизу проектів нормативно-правових актів чи пропозицій у сфері ліцензування.

4. Експертно-апеляційну раду з питань ліцензування очолює голова, який на посаді є керівником спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Голова Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування має першого заступника та заступника. За відсутності голови його обов'язки виконує перший заступник, а за відсутності першого заступника — заступник голови.

Перший заступник голови призначається із представників громадськості, науковців, суб'єктів господарювання або їх об'єднань за результатами обрання його членами Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування. Заступник голови призначається головою Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування у складі державних службовців.

5. Склад Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування формується за пропозиціями громадських організацій, суб'єктів господарювання та їх об'єднань, посадових осіб органів ліцензування та наукових установ та затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Представники громадських організацій, суб'єктів господарювання, їх об'єднань та науковців залучаються до складу Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування у кількості не менше ніж п'ятдесят відсотків її складу.

6. Формою роботи Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування є засідання, які проводяться за потреби, але не рідше одного разу на місяць, та є правочинними за присутності не менше половини членів Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.

7. При надходженні апеляції до спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування він протягом трьох робочих днів з дня отримання ним апеляції:

1) повідомляє набувача ліцензії або ліцензіата та орган ліцензування про прийняття апеляції до розгляду;

2) запрошує відповідного набувача ліцензії або ліцензіата та орган ліцензування до участі у засіданні Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування;

3) запитує в органу ліцензування копії (фотокопії) документів, що стосуються прийняття рішення, що оскаржується;

4) передає заяву (скаргу), проект нормативно-правового акта та інші документи (у міру надходження) до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування відповідно до її повноважень відповідно до частин другої та третьої цієї статті.

При необхідності спеціально уповноважений орган з питань ліцензування може запросити до органу ліцензування додаткові документи, що стосуються прийняття органом ліцензування рішення, що оскаржується. З метою оперативного опрацювання відповідні запити можуть передаватися за допомогою телекомунікаційних засобів.

Форма подання апеляції є довільною.

До апеляції додаються документи, які б підтверджували її обґрунтованість.

8. Апеляції розглядаються на засіданні Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування у строк, що не перевищує десяти календарних днів з дня отримання від органу ліцензування документів, що запитуються за оскаржуваним рішенням.

Ліцензія, за якою орган ліцензування ухвалив рішення про анулювання та щодо якої Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування розглядається апеляція на рішення органу ліцензування, є чинною до дня ухвалення відповідного рішення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

9. Орган ліцензування зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання запиту подати спеціально уповноваженому органу з питань ліцензування засвідчені ним копії (фотокопії) документів, що стосуються оскаржуваного рішення.

У разі неподання органом ліцензування запитуваних документів у встановлений строк Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування розглядає апеляцію по суті або може відкласти розгляд цієї апеляції з обґрунтуванням причин відкладення розгляду такої справи.

10. Апеляція, подана з перевищенням встановленого цим Законом строку набрання чинності рішенням відповідного органу ліцензування, Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування не розглядається.

11. Рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування приймається більшістю голосів її членів та оформляється протокольним рішенням, яке підписується особою, яка головувала на засіданні Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, та секретарем ради, що призначається головою ради з числа її членів.

Рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування про розгляд апеляцій або інших скарг набувачів ліцензії або ліцензіатів, проектів нормативно-правових актів та/або пропозицій щодо введення або скасування ліцензування виду господарської діяльності є обов'язковими для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування на три дні Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування є підставою для видання спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про задоволення апеляції або про відхилення апеляції, про розгляд скарг, про узгодження або відхилення проектів нормативно-правових актів та/або усунення порушень законодавства у сфері.

Розпорядження про задоволення апеляції або про відхилення апеляції, про розгляд скарг, про погодження або відхилення проектів нормативно-правових актів та/або усунення порушень законодавства у сфері ліцензування надсилаються відповідному органу ліцензування та набувачу ліцензії, ліцензіату або заявнику протягом трьох робочих днів.

12. Доказ доцільності проведення органом ліцензування позапланової перевірки ліцензіата на підставах, передбачених пунктами 4 і 5 частини дев'ятої статті 19 цього Закону, покладається на юридичну або фізичну особу, яка подала відповідне звернення (повідомлення) на що такі особи або їх представники з питань ліцензування.

13. Інформація про результати діяльності Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування оприлюднюється на офіційному веб-сайті спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Стаття 6. Повноваження органів ліцензування

1. Орган ліцензування видає ліцензії на право провадження видів господарської діяльності, зазначених у статті 7 цього Закону.

Види господарської діяльності, на провадження яких державний колегіальний орган видає ліцензії, встановлюються цим Законом.

2. Орган ліцензування з метою цього Закону щодо відповідного виду господарської діяльності:

1) отримує та розглядає заяву разом з документами, подання яких до органу ліцензування передбачено законом, та за результатом їх розгляду приймає рішення про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду, відмову у видачі ліцензії або про видачу ліцензії (в електронній формі та/або на паперовому носії), оформленні, переоформленні;

2) розробляє проекти ліцензійних умов та змін до них та подає їх у встановленому порядку на затвердження Кабінету Міністрів України;

3) здійснює контроль за дотриманням ліцензіатами вимог ліцензійних умов та за результатами перевірки приймає рішення;

4) забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у порядку, встановленому його розпорядником, відомостей про прийняте рішення про видачу або анулювання ліцензії та забезпечує їх щоденну актуалізацію (при необхідності);

5) формує, веде, забезпечує зберігання, передачу та одержання ліцензійних справ (або одержання належним чином засвідчених документів з них у разі, якщо такі справи передано до архівних установ), інших інформаційних ресурсів для цілей цього Закону;

6) здійснює інформаційний та методичний супровід ліцензування;

7) надає інформацію з ліцензійних справ та Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, зокрема у порядку, встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації»;

8) розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію про прийняті ним рішення щодо відповідного виду господарської діяльності та забезпечує наступного дня з дня прийняття рішення її актуалізацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців;

9) складає та подає спеціально уповноваженому органу з питань ліцензування щорічний ліцензійний звіт до 30 січня року, наступного за звітним;

10) забезпечує підвищення кваліфікації працівників, до посадових обов'язків яких віднесено забезпечення виконання повноважень у сфері ліцензування;

11) здійснює перевірку документів, що підтверджують відсутність контролю, у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за діяльністю ліцензіата осіб — резидентів інших держав, які здійснюють збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про оборону України застосування військової сили проти України

3. Рішення органу ліцензування оформлюються організаційно-розпорядчими актами за підписом керівника органу або його заступника згідно з розподілом повноважень.

4. Рішенням органу ліцензування на його територіальні підрозділи можуть покладатися обов'язки щодо виконання повноважень органу ліцензування щодо проведення перевірок дотримання ліцензіатами вимог ліцензійних умов та складання актів за результатом їх проведення.

Надання таких повноважень оформляється організаційно-розпорядчим актом органу ліцензування. Такий акт наступного дня після його прийняття оприлюднюється на офіційному веб-сайті органу ліцензування та надсилається письмово до спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Забороняється делегувати повноваження органу ліцензування будь-яким органам, організаціям, суб'єктам господарювання або особам (у тому числі створеним органом ліцензування, які перебувають у сфері управління чи підпорядкуванні органу ліцензування).

5. Орган виконавчої влади або державний колегіальний орган, який втратив повноваження органу ліцензування, зобов'язаний:

1) вжити у місячний строк невідкладних заходів щодо передачі своїх ліцензійних справ, інших інформаційних ресурсів, необхідних для забезпечення виконання вимог цього Закону, відповідного органу виконавчої влади або державного колегіального органу, визначеного (уповноваженого) для ліцензування відповідного виду господарської діяльності, а у разі установа;

2) забезпечити передачу ліцензійних справ та інших інформаційних ресурсів щодо сфери ліцензування органу ліцензування, визначеному (уповноваженому) відповідно до закону або Кабінету Міністрів України, протягом часу, що забезпечує дотримання строків прийняття рішень, вчинення других дій у сфері ліцензування, передбачених цим Законом, але не більше ніж за десять календарних днів з дня його визначення (уповноваження) органом ліцензування.

Стаття 7. Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню

1. Ліцензуванню підлягають такі види господарську діяльність:

1) банківська діяльність, що ліцензується відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність»;

2) надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів);

3) професійна діяльність на ринку цінних паперів, що ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні";

4) діяльність у галузі телебачення та радіомовлення, що ліцензується відповідно до Закону України «Про телебачення та радіомовлення»;

5) діяльність у сфері електроенергетики, що ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про електроенергетику», крім діяльності з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом (постачання незалежним електропостачальником), та у сфері використання ядерної енергії, що ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про дозвільну діяльність»;

6) освітня діяльність закладів освіти;

7) виробництво та торгівля спиртом етиловим, коньячним та плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, що ліцензуються відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»;

8) діяльність у сфері телекомунікацій з урахуванням особливостей, визначених Законом

України «Про телекомунікації», надання послуг у галузі криптографічного захисту інформації (крім послуг електронного цифрового підпису) та технічного захисту інформації, за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України;

9) будівництво об'єктів IV та V категорій складності – з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про архітектурну діяльність»;

10) виробництво лікарських засобів, оптова та роздрібна торгівля лікарськими засобами, імпорт лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) – з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про лікарські засоби»;

11) виробництво та ремонт вогнепальної зброї невійськового призначення та боєприпасів до неї, холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра та швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду, торгівля вогнепальною зброєю невійськового призначення, боєприпасами понад 4,5 міліметра та швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду; виробництво спеціальних засобів, споряджених речовинами сльозогінної та дратівливої дії, індивідуального захисту, активної оборони та їх продаж;

12) виробництво вибухових матеріалів промислового призначення за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України;

13) надання послуг та виконання робіт протипожежного призначення за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України;

14) поводження з особливо небезпечними речовинами та небезпечними відходами за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України. Не підлягає ліцензуванню зберігання (накопичення) суб'єктом господарювання утворених ним небезпечних відходів, якщо протягом року з дня утворення небезпечні відходи передаються суб'єктам господарювання, які мають ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами;

15) медична практика;

16) діяльність банків пуповинної крові, інших тканин та клітин людини згідно з переліком, затвердженим Міністерством охорони здоров'я України;

17) ветеринарна практика;

18) випуск та проведення лотерей;

19) туроператорська діяльність;

20) посередництво у працевлаштуванні за кордоном;

21) промисловий вилов риби, крім внутрішніх водойм та річок;

22) культивування рослин, включених до таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, затвердженого Кабінетом Міністрів України, розробка, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізація (відпустка), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і визначених Законом України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори»;

23) діяльність, пов'язана з розробленням, виготовленням, постачанням спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку та інших технічних засобів негласного отримання інформації (критерії належності та перелік технічних засобів негласного отримання інформації визначаються Кабінетом Міністрів України за поданням Служби безпеки України);

24) перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом;

25) зовнішньоекономічна діяльність відповідно до статті 16 Закону України «Прозовнішньоекономічної діяльності»;

26) транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом;

27) транспортування та розподіл природного газу, газу (метану) вугільних родовищ, його зберігання в обсягах, що перевищують рівень, встановлений ліцензійними умовами, та постачання, крім постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом;

28) централізоване водопостачання та водовідведення, крім централізованого водопостачання та водовідведення за нерегульованим тарифом;

29) виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, крім виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом;

30) охоронна діяльність.

Стаття 8. Введення, скасування, зміна назви виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню

1. При запровадженні ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб'єктом господарювання своєї діяльності у відповідність до вимог ліцензійних умов, але не менш ніж через 10 днів.

2. У разі скасування ліцензування виду господарської діяльності орган ліцензування втрачає повноваження органу ліцензування, а ліцензії, видані на провадження цього виду діяльності, вважаються недійсними.

3. У разі зміни відповідно до цього Закону назви виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, яка не призводить до зміни предмета такої діяльності, відповідні ліцензійні умови надалі поширюються на такий вид діяльності. Ліцензії на провадження такого виду господарської діяльності продовжують діяти.

4. У зв'язку із змінами, передбаченими цією статтею, органи ліцензування актуалізують інформацію у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Стаття 9. Ліцензійні умови

1. Ліцензіат зобов'язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності, а набувач ліцензії для її отримання відповідати ліцензійним умовам.

2. Ліцензійні умови та зміни до них розробляються органом ліцензування, який є центральним органом виконавчої влади, підлягають погодженню спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо органом ліцензування визначено одночасно центральний орган виконавчої влади або Раду міністрів Автономної Республіки Крим або місцевий орган виконавчої влади, ліцензійні умови провадження цього виду господарської діяльності розробляються відповідним центральним органом виконавчої влади.

Якщо органом ліцензування визначено Раду міністрів Автономної Республіки Крим, він може передати свої повноваження органу ліцензування профільному міністерству Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

3. При внесенні змін до чинних ліцензійних умов, які вимагатимуть проведення суб'єктами господарювання підготовчої роботи, такі ліцензійні умови або їх окремі положення мають набувати чинності через певний термін з дня їх публікації, достатній для проведення таких підготовчих робіт, який не може бути меншим за два місяці.

4. Органи ліцензування оприлюднять ліцензійні умови та зміни в них на своєму офіційному веб-сайті.

5. При внесенні змін до ліцензійних умов щодо зміни переліку документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії, цими ж змінами встановлюється строк подання покупцями ліцензій цих додаткових документів, який не може бути меншим за два місяці з дня оприлюднення змін до ліцензійних умов.

6. Залежно від особливостей провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, вимоги ліцензійних умов встановлюються щодо суб'єкта господарювання в цілому та/або за кожним місцем провадження кожного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

7. Якщо суб'єкт господарювання здійснює вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, не в повному обсязі, а частково, ліцензійні умови поширюються на ліцензіата лише у частині, яка встановлює вимоги до здійснення цієї частини виду господарської діяльності.

8. Ліцензійні умови можуть визначати вичерпний перелік видів місць провадження діяльності, якщо це обумовлено особливостями провадження цього виду господарської діяльності.

Місцем провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, є об'єкт (приміщення, будівля, земельна ділянка та/або територія), у межах якого здійснюється цей вид господарської діяльності або який використовується у його провадженні (може співпадати з місцезнаходженням суб'єкта господарювання).

Вимоги ліцензійних умов поширюються на місця провадження господарської діяльності ліцензіата, які зазначені у документах, що додаються до заяви про отримання ліцензії (з урахуванням змін до них, поданих ліцензіатом до органу ліцензування).

9. Вимоги ліцензійних умов до суб'єкта господарювання повинні бути обумовлені особливостями провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, та включають:

1) вичерпний перелік підтверджуючих документів, що підтверджують відповідність суб'єкта господарювання вимогам ліцензійних умов, крім документів, якіоргани влади не можуть вимагати відповідно до частини сьомої статті 9 Закону України «Про адміністративні послуги» щодо:

відомостей про місця провадження господарської діяльності із зазначенням щодо кожного з них виду діяльності (повністю або частково за зазначеним у заяві) або операцій, які за ним здійснюватимуться;

відомостей про засоби провадження господарської діяльності;

2) кадрові вимоги щодо:

мінімальної кількості працівників за окремими посадами (у разі якщо це зумовлено особливостями провадження певного виду господарської діяльності, встановлюються вимоги про наявність у певних працівників відповідної освіти, кваліфікації та (або) стажу роботи, зокрема у фізичних осіб — підприємців, мінімальної частини кваліфікованих працівників за певними посадами, які уклали трудові договори);

даних про наявність трудових договорів із усіма найманими працівниками;

3) організаційні вимоги щодо:

зберігання протягом дії ліцензії документів, копії яких надавалися органу ліцензування відповідно до вимог цього Закону;

зберігання протягом терміну дії ліцензії документів (копій), що підтверджують достовірність даних, що вказуються набувачем ліцензії у документах, що подавалися органу ліцензування відповідно до вимог цього Закону;

строку повідомлення органу ліцензування про всі зміни даних (у тому числі розширення, звуження), зазначених у документах, що додавалися до заяви, яка не може бути меншою ніж один місяць з дня настання таких змін;

провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, виключно в межах місць провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, зазначених у відомостях про них, поданих органу ліцензування відповідно до вимог ліцензійних умов, використання виключно таких місць у провадженні виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню;

провадження виду господарської діяльності виключно з використанням засобів їх здійснення, які зазначені у відомостях про них, поданих органу ліцензування відповідно до вимог ліцензійних умов;

подання передбаченої законом звітності;

порядку дій ліцензіата при плановому чи позаплановому припиненні (у зв'язку з неможливістю використання матеріально-технічної бази, виникненням форс-мажорних обставин тощо) здійснення ним виду господарської діяльності загалом або за певними місцями провадження такої діяльності та поновлення її здійснення;

забезпечення присутності керівника ліцензіата, його заступника чи іншої уповноваженої особи під час проведення органом ліцензування в установленому законом порядку перевірки дотримання ліцензіатом вимог ліцензійних умов;

4) технологічні вимоги щодо наявності певної матеріально-технічної бази разом із даними, що дозволяють її ідентифікувати;

5) спеціальні вимоги, передбачені законом, щодо:

обмеження суміщення провадження видів господарської діяльності;

можливості здійснення видів господарської діяльності лише юридичними особами чи лише юридичними особами окремих організаційно-правових форм;

розміру статутного капіталу;

обмеження щодо здійснення над суб'єктом господарювання контролю, у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», резидентами держав, які здійснюють збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про оборону України», та/або дії яких створюють умови для виникнення військового конфлікту.

10. До ліцензійних умов не можуть бути включені вимоги:

1) про дотримання законодавства України у відповідній сфері та/або окремих законів загалом;

2) законодавства, обов'язкові до виконання всіма суб'єктами господарювання.

11. Ліцензійними умовами встановлюються зміст та форма:

1) заяви про отримання ліцензії;

2) документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії;

3) опис документів, що подаються для отримання ліцензії;

4) документів щодо кожного місця провадження господарської діяльності.

12. У ліцензійних умовах визначаються вичерпні переліки типів місць та засобів провадження господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, за якими встановлюються вимоги, передбачені абзацами п'ятим та шостим пункту 3 частини дев'ятої цієї статті.

13. Ліцензійні умови повинні відповідати принципам державної політики у сфері ліцензування.

Стаття 10. Оформлення та подання документів до органу ліцензування, видача документів органом ліцензування

1. Документи, подання яких до органу ліцензування та видача яких органом ліцензування передбачені цим Законом, можуть бути подані до органу ліцензування та отримані від цього органу ліцензування на вибір набувача ліцензії:

1) з навмисним відповідно до пункту 3 частини другої статті 6 та у порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про адміністративні послуги»;

2) поштовим відправленням з описом вкладення (орган ліцензування надсилає поштові відправлення з повідомленням за місцезнаходженням набувача ліцензії протягом одного робочого дня з дня оформлення відповідного документа, якщо інший термін направлення не встановлено законом);

3) в електронному вигляді за допомогою телекомунікаційних засобів зв'язку.

2. При оформленні документів, що складаються набувачем ліцензії відповідно до цілей цього Закону, на паперовому носії вони складаються за допомогою друкувальних засобів або оформляються рукописним способом.

3. Подання документів в електронному вигляді до органу ліцензування та видача ним документів в електронному вигляді за допомогою телекомунікаційних засобів зв'язку здійснюються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4. Електронні документи, що подаються набувачем ліцензії відповідно до цілей цього Закону, оформляються відповідно до вимог законів у сфері електронних документів.

5. Документи, що складаються набувачем ліцензії відповідно до цілей цього Закону, повинні бути викладені державною мовою та підписані набувачем ліцензії або іншою уповноваженою на те особою.

6. Якщо покупцем ліцензії не вказано бажаний спосіб отримання документів, вони видаються органом ліцензування у спосіб, передбачений пунктом 2 частини першої цієї статті.

Якщо набувачем ліцензії зазначено бажаний спосіб отримання таких документів з нарочним, але не отримані вони протягом тридцяти календарних днів з дня закінчення терміну їх оформлення, то орган ліцензування направляє їх у спосіб, передбачений пунктом 2 частини першої цієї статті, протягом п'яти робочих днів з дня закінчення зазначеного строку їх отримання з нарочним.

7. Заява про отримання ліцензії та документи, що підтверджують, приймаються за описом.

8. При надходженні до органу ліцензування заяви про отримання ліцензії разом із підтверджуючими документами на двох примірниках опису документів уповноваженою посадовою особою органу ліцензування робиться відмітка про дату прийому документів та засвідчується його підписом із зазначенням прізвища, ініціалів, посади. Один екземпляр опису уповноваженою посадовою особою органу ліцензування видається набувачу ліцензії (а при поданні набувачем ліцензії документів до органу ліцензування з нарочним — видається йому нареченим відразу після заповнення), а другий примірник опису залишається в органі ліцензування.

9. Письмові заяви (повідомлення), подані у спосіб, передбачений частиною восьмою цієї статті, до закінчення останнього дня строку вважаються поданими своєчасно.

Стаття 11. Документи, що подаються для отримання ліцензії

1. Набувач ліцензії подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії за певною ліцензійними умовами формою.

2. У заяві про отримання ліцензії має міститися інформація про:

1) покупці ліцензії:

для юридичної особи - повне найменування, місце знаходження, ідентифікаційний код;

для фізичної особи — підприємця — прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дані про місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (не вказується фізичною особою, яка в силу своїх релігійних переконань відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платником податків, повідомляє паспорті, — надається копія цієї позначки) та згода на обробку персональних даних з метою забезпечення виконання вимог цього Закону;

2) вид господарської діяльності (повністю або частково), зазначений у статті 7 цього Закону, на провадження якого набувач ліцензії має намір отримати ліцензію;

3) бажаний спосіб одержання документів.

3. До заяви про отримання ліцензії додаються:

1) документи відповідно до ліцензійних вимог;

2) копія паспорта керівника набувача ліцензії (або довіреної особи) з відміткою органу державної податкової служби про повідомлення про відмову в силу своїх релігійних переконань від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (представляється тільки фізичними особами — підприємцями, які в силу своїх релігійних переконань платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби);

3) опис документів, що подаються для отримання ліцензії, у двох примірниках.

4. Перелік підтверджуючих документів встановлюється ліцензійними умовами та є винятковим.

5. Посадовим особам органів ліцензування забороняється вимагати від набувача ліцензії (суб'єкта господарювання):

1) подання оригіналів документів (крім документів, що складаються безпосередньо набувачем ліцензії);

2) вказівки набувачами ліцензії у документах, що подаються для отримання ліцензії, інформації або подання документів, що не передбачені законом;

3) документи, що підтверджують або спростовують інформацію про нього, які видаються іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування або їх посадовими особами (витяги, вилучення, довідки, листи).

6. Документи, подання яких для отримання ліцензії передбачено цим Законом та прийняті органом ліцензування для розгляду для видачі ліцензії, поверненню набувачу ліцензії не підлягають.

7. З документів, наданих для отримання ліцензії на паперових носіях, органом ліцензування обов'язково виготовляється електронна копія шляхом сканування.

8. При поданні електронних документів у випадках, передбачених цим Законом, усі документи, крім документів, що засвідчують повноваження уповноваженої особи, можуть засвідчуватися електронним цифровим підписом заявника відповідно до законодавства.

Електронний документ вважається одержаним органом ліцензування з моменту надходження заявнику повідомлення в електронній формі про отримання такого електронного документа органом ліцензування. Орган ліцензування автоматично після отримання від заявника електронного документа надсилає йому електронний документ із підтвердженням факту отримання електронного документа.

Стаття 12. Порядок прийняття заяви про отримання ліцензії для розгляду та підстави для залишення її без розгляду

1. Орган ліцензування протягом трьох робочих днів з дня отримання заяви про отримання ліцензії встановлює наявність або відсутність підстав для залишення його без розгляду та за їх наявності приймає відповідне рішення. Копія рішення про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду подається у триденний строк набувачу ліцензії.

2. Підставою для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду є:

1) підписані документи, що додаються до заяви для отримання ліцензії, подані не в повному обсязі;

2) заяву або хоча б один із документів, що додається до заяви про отримання ліцензії:

підписаний особою, яка не має на те повноважень;

оформлений з порушенням вимог цього Закону, складений не за встановленою формою або не містить даних, які обов'язково вносяться до них відповідно до цього Закону;

3) подання заяви з порушенням строків, передбачених цим Законом;

4) відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців відомостей про набувача ліцензії (суб'єкт господарювання) або наявність відомостей про державну реєстрацію його припинення.

3. У рішенні про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду зазначаються:

1) реквізити заяви про отримання ліцензії;

2) вид господарської діяльності, зазначений набувачем ліцензії у заяві про отримання ліцензії;

3) дані про набувача ліцензії (найменування та ідентифікаційний код юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи — підприємця (серія та номер паспорта для фізичної особи, яка в силу своїх релігійних переконань відмовляється від прийняття реєстраційної картки). повідомило про це відповідний орган державної податкової служби та має відмітку в паспорті);

4) перелік обґрунтованих підстав для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду та пропозиції щодо порядку їх усунення.

4. У повідомленні про прийняття рішення про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду зазначаються вичерпний перелік та опис підстав для прийняття такого рішення, а також пропозиції щодо усунення відповідних недоліків, які мають бути викладені у чіткій та однозначній формі.

5. Після усунення причин, які стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду, покупець ліцензії може повторно подати заяву про отримання ліцензії.

6. Забороняється залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду на підставах, не передбачених цією статтею.

7. Для цілей цього Закону використовується інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, доступ до якої для органів ліцензування встановлено Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» та цим Законом.

Стаття 13. Розгляд заяви про отримання ліцензії, відмова у видачі ліцензії, переоформлення ліцензії

1. Орган ліцензування після встановлення відсутності підстав для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду розглядає її та підтверджуючі документи з метою встановлення відсутності або наявності підстав для відмови у видачі ліцензії шляхом аналізу підтверджуючих документів та отримання інформації з державних паперових та електронних інформаційних ресурсів.

2. При встановленні підстав для відмови у видачі ліцензії орган ліцензування приймає обґрунтоване рішення про відмову у видачі ліцензії.

Орган ліцензування надсилає копію рішення про відмову у видачі ліцензії набувачу ліцензії у строк, що не перевищує п'яти робочих днів.

3. Підставою для ухвалення рішення про відмову у видачі ліцензії за результатом розгляду заяви про отримання ліцензії є:

1) встановлення невідповідності набувача ліцензії ліцензійним умовам, встановленим для здійснення виду господарської діяльності, зазначеної у заяві про отримання ліцензії;

2) виявлення недостовірності даних у підтверджуючих документах, поданих набувачем ліцензії. Виявленням недостовірності даних у підтверджуючих документах, поданих суб'єктом господарювання до органу ліцензування, є встановлення на момент подання документів набувачем ліцензії або ліцензіатом наявності розбіжності між наведеними в них даними та фактичним становищем цього суб'єкта господарювання. Не вважаються недостовірними дані, підставу наведення яких суб'єктом господарювання не могло бути для нього свідомо неналежним.

4. У разі відмови у видачі ліцензії на підставі пункту 1 частини третьої цієї статті покупець ліцензії може подати до органу ліцензування нова заява про отримання ліцензії після усунення причин, що стали підставою для прийняття такого рішення.

5. У разі відмови у видачі ліцензії на підставі пункту 2 частини третьої цієї статті суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про отримання ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати ухвалення відповідного рішення про відмову.

6. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються:

1) реквізити заяви про отримання ліцензії;

2) вид господарської діяльності, зазначений набувачем ліцензії у заяві про отримання ліцензії;

3) найменування та ідентифікаційний код юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи — підприємця (серія та номер паспорта для фізичної особи, яка в силу своїх релігійних переконань відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки відповідний орган державної податкової служби та має відмітку у паспорті);

4) перелік та опис підстав (обґрунтування) для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії;

5) пропозиції щодо усунення відповідних недоліків, які мають бути викладені в однозначній, зрозумілій та достатній для виконання набувачем ліцензії формі.

7. При встановленні під час розгляду заяви про отримання ліцензії відсутності підстав для відмови у видачі ліцензії орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії, про яке повідомляє набувача ліцензії у строк, що не перевищує трьох робочих днів.

Орган ліцензування на наступний робочий день після дня ухвалення ним рішення про видачу ліцензії набувачу ліцензії передає відомості про таке рішення в електронному вигляді до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців у порядку, визначеному розпорядником цього реєстру.

8. Строк ухвалення рішення про видачу ліцензії складає десять робочих днів з дня отримання органом ліцензування заяви про отримання ліцензії.

9. Придбання набувачем ліцензії права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відбувається з моменту внесення даних про рішення органу ліцензування про видачу йому ліцензії до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

10. У повідомленні про прийняття рішення про видачу ліцензії орган ліцензування вказує розрахункові реквізити для внесення плати за видачу ліцензії.

11. Ліцензія на здійснення набувачем ліцензії певного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, оформляється органом ліцензування в електронному вигляді (запис про рішення органу ліцензування про видачу ліцензії суб'єкту господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців).

12. Ліцензія видається на необмежений термін.

13. Форму та зміст ліцензії визначає спеціально уповноважений орган з питань ліцензування.

14. За бажанням набувача ліцензії або ліцензіата ліцензія (копія ліцензії) може бути видана органом ліцензування та на паперовому носії.

У ліцензії, що видається на паперовому носії, мають бути зазначені такі дані:

1) найменування органу ліцензування, який ухвалив рішення про видачу ліцензії, номер та дату прийняття такого рішення;

2) вид господарської діяльності;

3) дані про ліцензіат щодо:

юридичної особи або її філій, інших відокремлених підрозділів - найменування, ідентифікаційний код;

фізичної особи — підприємця — прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер платника податків ліцензіата — фізичної особи — підприємця (серія, номер та дата видачі його паспорта, який в силу своїх релігійних переконань відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платником податків у паспорті);

4) прізвище, ім'я, по батькові керівника органу ліцензування, який підписав рішення про видачу ліцензії.

Ліцензія на паперовому носії має бути підписана керівником органу ліцензування, який підписав рішення про видачу ліцензії (або уповноваженою ним посадовою особою), та засвідчена гербовою печаткою цього органу ліцензування.

15. Підставою для переоформлення ліцензії є зміна найменування юридичної особи (якщо зміна найменування не пов'язана з реорганізацією юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи – підприємця.

У разі виникнення такої підстави для переоформлення ліцензії ліцензіат зобов'язаний протягом місяця подати до органу ліцензування заяву про переоформлення ліцензії та документи (їх копії (фотокопії), засвідчені ліцензіатом), що підтверджують наявність підстав для переоформлення ліцензії. Ліцензія, видана ліцензіату на паперовому носії, також додається до заяви про переоформлення ліцензії.

Вимагання додаткових документів, не передбачених цим Законом, для переоформлення ліцензії забороняється.

Відомості про переоформлення ліцензії вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців не пізніше робочого дня, що настає за днем прийняття такого рішення.

У разі переоформлення ліцензії, виданої на паперовому носії, орган ліцензування приймає рішення про визнання переоформленої ліцензії недійсною.

16. Не переоформлена у встановлений термін ліцензія є недійсною та підлягає анулюванню.

Стаття 14. Плата за видачу ліцензії

1. За видачу ліцензії стягується разова плата у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, що діє на день прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії, якщо інший розмір плати не встановлено законом.

Плата за видачу ліцензії, виданої Радою Міністрів Автономної Республіки Крим або місцевим органом виконавчої влади, становить 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, що діє на дату прийняття рішення про видачу ліцензії.

Переоформлення ліцензії безкоштовне.

2. Плата за видачу ліцензії вноситься ліцензіатом у строк не пізніше десяти робочих днів з дня отримання покупцем ліцензії від органу ліцензування повідомлення про прийняте ним рішення про видачу ліцензії.

3. Документом, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, є копія квитанції, виданої банком, копія платіжного доручення з відміткою банку, квитанція з платіжного терміналу, квитанція (чек) із поштового відділення зв'язку.

4. Органу ліцензування забороняється вимагати від суб'єктів господарювання внесення плати за видачу ліцензії до ухвалення рішення про її видачу.

5. Плата за видачу ліцензії, виданої органом ліцензування, який є центральним органом виконавчої влади або державним колегіальним органом, зараховується до Державного бюджету України.

Плата за видачу ліцензії, виданої Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим.

Плата за видачу ліцензії, виданої органами ліцензування, які є місцевими органами виконавчої влади, зараховується до місцевого бюджету.

Стаття 15. Зміни щодо ліцензіата або назви виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню

1. При зміні серії та номера паспорта ліцензіата - фізичної особи - підприємця, який в силу своїх релігійних переконань відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомив про це відповідний орган державної податкової служби та має відповідну відмітку у паспорті, він невідкладно подає так до нього копію (фотокопію) паспорта з відміткою органу державної податкової служби про повідомлення про відмову в силу своїх релігійних переконань від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків.

2. Ліцензіат зобов'язаний повідомляти орган ліцензування про всі зміни даних, зазначених у його документах, що додаються до заяви про отримання ліцензії, у строк, встановлений ліцензійними умовами, але не пізніше одного місяця з дня настання таких змін.

3. При зміні переліку документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії, ліцензіат:

при доповненні переліку новими документами має подати до органу ліцензування документи, якими доповнено перелік, протягом строку, встановленого нормативно-правовим актом, яким затверджено відповідні зміни;

при зміні форми відомостей, що додаються до заяви про отримання ліцензії та складаються набувачем ліцензії, — подає органу ліцензування відомості, форму яких змінено, за новою формою протягом строку, встановленого нормативно-правовим актом, яким затверджено відповідні зміни.

4. Якщо ліцензіат припиняється внаслідок злиття, приєднання або перетворення та його правонаступник має намір здійснювати вид господарської діяльності, на провадження якого ліцензіат мав ліцензію, такий правонаступник має право для забезпечення завершення організаційних заходів, пов'язаних з одержанням нової ліцензії на його здійснення, здійснювати у строк, що не перевищує трьох місяців. Після закінчення цього терміну правонаступник зобов'язаний отримати нову ліцензію, а раніше видана ліцензія підлягає анулюванню.

5. Якщо ліцензіат припиняється внаслідок поділу, лише один правонаступник за згодою правонаступників має право здійснювати вид господарської діяльності, на провадження якого ліцензіат мав ліцензію. Такий правонаступник має право для забезпечення завершення організаційних заходів, пов'язаних із отриманням ліцензії на його здійснення, здійснювати у строк, що не перевищує шести місяців, такий вид господарської діяльності на підставі раніше виданої ліцензії. Після закінчення цього терміну правонаступник зобов'язаний отримати нову ліцензію, а раніше видана ліцензія підлягає анулюванню.

6. Правонаступник повинен повідомити початок своєї господарської діяльності, вид якої підлягає ліцензуванню, відповідний орган ліцензування. Протягом встановленого частинами четвертою та п'ятою цієї статті відповідного строку правонаступник вважається ліцензіатом.

7. Право на провадження виду господарської діяльності, на який отримано ліцензію, може переходити від ліцензіата, що був фізичним ліцом - підприємцем, до іншої фізичної особи, яка є його спадкоємцем. Така ліцензія ліцензіата підлягає у місячний строк переоформленню органом ліцензування на ім'я спадкоємця з дати набуття ним такого права за умови відповідності спадкоємця вимогам відповідних ліцензійних умов.

8. У разі звуження ліцензіатом провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, на певну частину він подає до органу ліцензування заяву про звуження провадження ним цього виду господарської діяльності, в якій вказує таку частину виду господарської діяльності, до якої він звузив провадження цього виду господарської діяльності. На підставі такої заяви орган ліцензування протягом п'яти робочих днів з дати його надходження приймає рішення про звуження провадження ліцензіатом виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, та надсилає ліцензіату відповідне повідомлення та копію (фотокопію) рішення або вилучення з такого рішення.

9. При намірі ліцензіата розширити провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, який здійснюється ним частково, додатковою частиною він подає до органу ліцензування заяву про розширення провадження такого виду господарської діяльності, в якому вказує вид господарської діяльності, до якого він має намір розширити свою діяльність (повністю або частково, доповнений додатковою 7 цього Закону, разом із документами відповідно до відповідних ліцензійних умов.

Заява про розширення провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, вважається заявою про отримання ліцензії у частині, на яку ліцензіат має намір розширити свою діяльність, та розглядається органом ліцензування за аналогією з порядком розгляду заяви про отримання ліцензії. Плата за надання ліцензії у частині, на яку ліцензіат має намір розширити свою діяльність, стягується як за отримання нової ліцензії відповідно до частини першої статті 14 цього Закону, якщо інше не передбачено законом.

10. Дані про рішення органу ліцензування про розширення або звуження виду господарської діяльності ліцензіата вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у строк та у порядку, встановлені для видачі ліцензії.

11. Ліцензіат набуває права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, у розширеному вигляді у строк, встановлений частиною дев'ятою статті 13 цього Закону.

12. Повідомлення та заяви, що складаються ліцензіатами відповідно до цієї статті, повинні містити найменування та ідентифікаційний код ліцензіата - юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків ліцензіата - фізичної особи - підприємця (серія і номер відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомило про це відповідний орган державної податкової служби та має відмітку в паспорті) згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.

Стаття 16. Анулювання ліцензії

1. Анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом ухвалення органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії.

Ліцензія вважається анульованою з дня, коли ліцензіат дізнався або повинен був дізнатися про анулювання ліцензії, але в строк не менше одного тижня з дня ухвалення органом ліцензування рішення про анулювання виданої йому ліцензії.

2. Підставою для ухвалення рішення про анулювання ліцензії є:

1) заяву ліцензіата про анулювання власної ліцензії. Не є підставою для анулювання ліцензії заява ліцензіата про анулювання його ліцензії, подану після видання органом ліцензування розпорядчого документа про проведення перевірки дотримання таким ліцензіатом вимог ліцензійних умов та до закінчення строку:

перевірки та усунення порушень ліцензійних умов (за їх наявності);

тридцять робочих днів після закінчення строку виконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов (крім випадку видання протягом цього терміну органом ліцензування розпорядчого документа щодо проведення позапланової перевірки виконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов);

2) набрання чинності рішенням органу ліцензування про анулювання ліцензії або скасування такого рішення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування;

3) наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи (державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця), крім випадку та строку, передбачених частиною четвертою статті 15 цього Закону;

4) подання копії свідоцтва про смерть фізичної особи - підприємця (за відсутності правонаступника);

5) акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності;

6) акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов. Повторним порушенням ліцензіатом ліцензійних умов вважається вчинення ним протягом двох років з дня видання органом ліцензування розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов нового порушення хоча б однієї з вимог ліцензійних умов, за якою видавалося таке розпорядження;

7) акт про виявлення недостовірності даних у документах, поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії;

8) акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування. Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається недопуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування до здійснення перевірки дотримання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законом підстав (зокрема, ненадання документів, інформації про предмет перевірки по письмовому перевірку) посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об'єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки);

9) акт про документальне підтвердження встановлення факту контролю (вирішального впливу) за діяльністю ліцензіата осіб інших держав, які здійснюють збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про оборону України», та (або) дії яких створюють умови для виникнення військового конфлікту, застосування військової сили проти України;

10) несплата за видачу ліцензії відповідно до частини другої статті 14 цього Закону.

3. Акти, передбачені пунктами 5—9 частини другої цієї статті, повинні містити докладний виклад фактів порушення законодавства, їх обґрунтування та у випадках, якщо вони стосуються невиконання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов, містити посилання на конкретні пункти цих ліцензійних умов.

До актів можуть долучатися фото та відеоматеріали, зняті під час проведення перевірки.

4. Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом п'яти робочих днів з:

дня одержання документа, передбаченого пунктом 1 частини другої цієї статті;

дня виявлення відомостей, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті;

наступного дня після закінчення строку, передбаченого пунктом 3 частини другої цієї статті;

дня виявлення підстав, передбачених пунктами 4-9 частини другої цієї статті.

5. У разі прийняття рішення про анулювання ліцензії орган ліцензування зобов'язаний протягом трьох календарних днів подати у порядку, визначеному пунктом 2 частини першої статті 10, вилучення з рішення про анулювання ліцензії суб'єкту господарювання, ліцензію якого було анульовано.

6. Рішення про анулювання ліцензії має містити:

1) реквізити рішення про видачу ліцензії;

2) вид господарської діяльності, на провадження якого анулюється ліцензія;

3) найменування та ідентифікаційний код юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи — підприємця (серію та номер паспорта для фізичної особи, яка в силу своїх релігійних переконань відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки відповідний орган державної податкової служби та має відмітку у паспорті);

4) підстави анулювання ліцензії.

7. Рішення про анулювання ліцензії, прийняте на підставах, передбачених пунктами 1—3 частини другої цієї статті, набирає чинності з дня його прийняття.

8. Рішення про анулювання ліцензії, прийняте на підставах, передбачених пунктами 4-9 частини другої цієї статті, набирає чинності через тридцять календарних днів з дня його прийняття.

9. Якщо ліцензіат протягом строку набрання чинності рішенням органу ліцензування про анулювання ліцензії, встановленого частиною восьмою цієї статті, подає скаргу (апеляцію) до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, дія цього рішення органу ліцензування припиняється до прийняття рішення спеціально уповноваженим органом Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування.

Рішення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування набирає чинності з дня видання ним розпорядження про задоволення чи відхилення апеляції або необхідність усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

10. У разі анулювання ліцензії на підставах, передбачених пунктами 5—10 частини другої цієї статті, суб'єкт господарювання може подати заяву про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (повністю або частково) не раніше ніж через рік з дня набрання чинності рішенням органу ліцензування про анулювання попередньої ліцензії.

11. Рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено до суду.

Стаття 17. Ліцензійні справи

1. Орган ліцензування після надходження від набувача ліцензії заяви про отримання ліцензії формує єдину ліцензійну справу щодо цього суб'єкта (якщо орган ліцензування ще не має ліцензійної справи за відповідним суб'єктом господарювання).

ЛІЦЕНЗІЙНА СПРАВА — це єдиний набір документів на паперових або електронних носіях за відповідним набувачем ліцензії або ліцензіату, які представлені ним, надходять до органу ліцензування від органів державної влади, юридичних чи фізичних осіб або прийняті органом ліцензування внаслідок реалізації своїх повноважень відповідно до цього Закону.

2. У ліцензійній справі зберігаються:

1) документи, подані набувачем ліцензії або ліцензіатом до органу ліцензування відповідно до вимог цього Закону (разом з конвертами);

2) завірені органом ліцензування копії (фотокопії) рішень щодо набувача ліцензії або ліцензіата;

3) оригінали, копії (фотокопії) судових рішень, звернень правоохоронних органів, які надійшли до органу ліцензування щодо набувача ліцензії або ліцензіата;

4) копії (фотокопії) розпоряджень спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування про усунення порушень органом ліцензування законодавства у сфері ліцензування, допущених щодо набувача ліцензії або ліцензіата;

5) матеріали (документи або їх копії (фотокопії), засвідчені органом ліцензування), перевірок органом ліцензування дотримання ліцензіатами вимог ліцензійних умов (зокрема скарг, що стали підставою для проведення позапланових перевірок, повідомлень органом ліцензування ліцензій про проведення планових перевірок, розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов);

6) оригінали судового рішення про витребування документів з ліцензійної справи, супровідні листи або документи, якими суд уповноважив осіб на їх одержання, фотокопії описів витребуваних документів;

7) інші документи, встановлені законом.

3. Електронні копії документів, зазначених у частині другій цієї статті, зберігаються на електронних носіях та є невід'ємною частиною ліцензійної справи.

4. Ліцензійні відносини є перехідними справами постійного хранения.

5. Посадові особи органу ліцензування, на яких покладено згідно з рішенням керівника цього органу повноваження щодо зберігання ліцензійних справ та електронної бази даних про стан виданих ліцензій, несуть адміністративну, матеріальну чи дисциплінарну відповідальність.

6. Вилучення документів із ліцензійних справ здійснюється у порядку, передбаченому законом.

Орган ліцензування зобов'язаний зробити копії (фотокопії) документів, що вилучаються з ліцензійної справи, пронумерувати, прошити та завірити їх печаткою.

До ліцензійної справи долучаються документи, визначені законом, на підставі яких вилучено документи з ліцензійної справи.

7. Вимога документів з ліцензійних справ здійснюється на підставі судового рішення.

Орган ліцензування зобов'язаний зробити копії (фотокопії) документів, які вимагаються з ліцензійної справи, пронумерувати, прошити та завірити їх печаткою.

До ліцензійної справи долучаються судове рішення про витребування документів, супровідний лист або документ, яким суд уповноважив особу на їх отримання, та копію (фотокопію) до опису витребуваних документів.

Оригінали документів, що витребуються, надсилаються поштовим відправленням з описом вкладення до суду або передаються безпосередньо особі, уповноваженій судом на їх отримання.

8. Вилучення документів із ліцензійної справи не є підставою для відмови органом ліцензування у здійсненні передбачених цим Законом дій, крім випадку одержання органом ліцензування судового рішення про заборону їх вчинення.

Стаття 18. Відомості про ліцензування у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців

1. До Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців відповідно до кожного суб'єкта господарювання у порядку, що встановлюється розпорядником цього реєстру, вносяться:

1) вид господарської діяльності, на який видано ліцензію;

2) найменування та ідентифікаційний код органу ліцензування, який ухвалив рішення про видачу ліцензії;

3) дата та номер рішення органу ліцензування про надання ліцензії, посаду, прізвище та ініціали підписала його посадової особи органу ліцензування;

4) відомості про місця та засоби здійснення ліцензіатом виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, подання яких органу ліцензування передбачено ліцензійними умовами;

5) зміни відомостей, пов'язаних із зміною інформації про ліцензіат, які були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців;

6) підстави, дата та номер рішення про анулювання ліцензії, дата набрання ним чинності;

7) інші дані, передбачені положенням про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців інформації про ліцензування.

2. Положення про передачу та внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про ліцензування видів господарської діяльності затверджується розпорядником реєстру.

Відомості про ліцензування господарської діяльності вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців у день їх отримання.

3. Розпорядник Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців забезпечує безкоштовний доступ до відомостей про ліцензування, що містяться в ньому, через мережу Інтернет.

Стаття 19. Нагляд та контроль у сфері ліцензування

1. Державний нагляд за дотриманням органами державної влади чи державними колегіальними органами вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

2. Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування може проводити позапланові перевірки дотримання органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування з таких підстав:

1) наявності повідомлення у письмовій формі про порушення органом ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування;

2) видання розпорядження щодо усунення порушень законодавства у сфері ліцензування з метою перевірки його виконання органом ліцензування;

3) виявлення інформації, що вказує на порушення органом ліцензування законодавства у сфері ліцензування (зокрема, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, листах, щорічних звітах та офіційних інформаційних ресурсах органів ліцензування);

4) рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування щодо необхідності проведення перевірки дотримання певним органом ліцензування законодавства у сфері ліцензування;

5) за дорученням Кабінету Міністрів України.

3. Керівник органу ліцензування зобов'язаний забезпечити подання посадовим особам спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування під час проведення ними перевірки дотримання органом ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування ліцензійних справ, інших документів та інформації з питань ліцензування та необхідні умови для проведення перевірки.

4. Спеціально уповноважений орган із питань ліцензування складає акт перевірки у двох примірниках в останній день перевірки.

Один екземпляр акта видається керівнику органу ліцензування, діяльність якого перевірялася, другий – зберігається спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

У разі виявлення порушення органом ліцензування законодавства у сфері ліцензування спеціально уповноважений орган з питань ліцензування протягом п'яти робочих днів із дня складання акта перевірки видає розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

5. Орган ліцензування, який отримав розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, зобов'язаний у встановлений у розпорядженні строк подати спеціально уповноваженому органу з питань ліцензування інформацію про виконання вимог такого розпорядження.

6. Контроль за наявністю у ліцензіатів (суб'єктів господарювання) ліцензій здійснюють державні органи, на які згідно із законом покладено функції контролю за наявністю ліцензій.

7. Контроль за дотриманням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюють у межах своїх повноважень органи ліцензування втім проведення планових та позапланових перевірок відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

8. Для проведення перевірки органом ліцензування створюється комісія, до складу якої можуть входити виключно працівники його апарату та територіальних органів.

9. Позапланові перевірки дотримання ліцензіатами вимог ліцензійних умов проводяться за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) виявлення у документах, що подаються ліцензіатом до органу ліцензування відповідно до цього Закону, інформації, що вказує на недотримання ним вимог ліцензійних умов, — з метою перевірки дотримання ліцензіатом вимог ліцензійних умов у відповідній частині;

2) виявлення у державних інформаційних ресурсах (паперових або електронних) інформації, що свідчить про порушення ліцензіатом вимог ліцензійних умов або не погоджується з інформацією, що надається ліцензіатом органу ліцензування відповідно до вимог цього Закону, — з метою перевірки дотримання ліцензіатом вимог ліцензійних умов у відповідній частині ( підтверджують документи) або перевірки достовірності відповідної інформації;

3) розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, видане за результатами проведення планових заходів, з метою перевірки його виконання;

4) обґрунтоване звернення фізичної чи юридичної особи про те, що внаслідок порушення ліцензіатом вимог ліцензійних умов такій особі (особам) було завдано матеріальних збитків або порушено її (їх) законні права чи інтереси, — з метою перевірки дотримання ліцензіатом вимог ліцензійних умов у відповідній частині;

5) повідомлення посадових осіб контролюючих органів про виявлені в ході виконання контрольних повноважень порушення ліцензіатом вимог ліцензійних умов з метою перевірки дотримання ліцензіатом вимог ліцензійних умов у відповідній частині;

6) неподання ліцензіатом у встановлений строк органу ліцензування звітності, подання якого передбачено ліцензійними умовами, без поважних причин, що виключають можливість її подання та настання яких не залежить від волі ліцензіата, та повідомлення про них органу ліцензування — з метою перевірки дотримання ліцензіатом вимог ліцензійних умов;

7) реалізація загрози життю або здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу або державній безпеці, яка безпосередньо пов'язана зі здійсненням ліцензіатом виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, та документально підтверджена органом державної влади, уповноваженим у відповідній сфері, — з метою перевірки дотримання ліцензіатом вимог ліцензійних умов, пов'язаних з.

10. Позапланова перевірка дотримання ліцензіатом вимог ліцензійних умов на підставах, передбачених пунктами 2, 4 та 5 частини дев'ятої цієї статті, здійснюється лише за наявності погодження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, що надається на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування щодо звернення.

Звернення органу ліцензування має містити документальне підтвердження виявлення інформації, передбаченої пунктом 2 частини дев'ятої цієї статті, або завірену ним копію відповідного звернення чи повідомлення, передбачених пунктами 4 або 5 частини дев'ятої цієї статті.

Анонімні звернення є підставою щодо позапланових перевірок.

11. Перевірка дотримання ліцензіатом вимог ліцензійних умов проводиться органом ліцензування залежно від предмета перевірки:

за місцезнаходженням ліцензіата;

за місцями провадження ліцензіатом господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

12. З метою забезпечення ліцензіатом присутності керівника, його заступника або іншої уповноваженої особи в ході проведення органом ліцензування планової перевірки дотримання ліцензіатом вимог ліцензійних умов орган ліцензування вживає вичерпних заходів попереднього інформування (не менше ніж за десять робочих днів) ліцензіата про дату та місце проведення планової перевірки, електронного поштового зв'язку.

13. Про проведення позапланової перевірки ліцензіат повідомляється у день перевірки.

14. Акт перевірки дотримання ліцензіатом вимог ліцензійних умов складається в останній день проведення перевірки.

В акті відображаються питання, що підлягали перевірці, і встановлений стан дотримання ліцензіатом вимог ліцензійних умов.

При встановленні в ході перевірки дотримання ліцензіатом вимог ліцензійних умов підстав для складання актів, що є підставами для анулювання ліцензії, такі акти складаються як окремі документи в останній день проведення перевірки.

15. Розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов видається органом ліцензування не пізнішим за три робочі дні з останнього дня проведення перевірки при виявленні за результатами її проведення порушень ліцензіатом вимог ліцензійних умов.

При складанні за результатом перевірки акта, що є підставою для анулювання ліцензії, розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов не видається.

16. Ліцензіат, який отримав розпорядження про усунення порушень вимог ліцензійних умов, зобов'язаний у встановлений у розпорядженні строк подати до органу ліцензування інформацію про усунення зазначених у такому акті порушень.

Стаття 20. Відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування під час здійснення господарської діяльності

1. За провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії або провадження таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб'єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення.

2. За відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується.

3. За порушення законодавства у сфері ліцензування посадові особи органу ліцензування несуть адміністративну, матеріальну чи дисциплінарну відповідальність.

Стаття 21. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.

2. Ліцензування діяльності у сфері телекомунікацій, передбаченої пунктом 8 частини першої статті 7 цього Закону, втрачає чинність з 1 січня 2018 року.

3. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 36, ст.299, з наступними змінами) втрачає чинність з дня набрання чинності цим Законом.

4. Орган ліцензування, уповноважений здійснювати ліцензування господарської діяльності, визначеної пунктом 23 частини першої статті 7 цього Закону, оприлюднить на своєму веб-сайті затверджений ним перелік заборонених для ввезення на територію України технічних засобів негласного отримання інформації.

5. До набрання чинності положенням про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців інформації про ліцензування та видання Кабінетом Міністрів України акта про припинення ведення Єдиного ліцензійного реєстру органи ліцензування:

продовжують формувати, вести, надавати відомості з власних ліцензійних реєстрів та подавати їх до Єдиного ліцензійного реєстру відповідно до порядку формування, ведення та користування відомостями ліцензійного реєстру та подання їх до Єдиного ліцензійного реєстру;

оприлюднять прийняті ними рішення про видачу ліцензій на своїх офіційних веб-сайтах наступного робочого дня;

сприяють розпоряднику Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців у формуванні електронного інформаційного ресурсу реєстру про ліцензування.

6. Ліцензії на провадження видів господарської діяльності, які на дату набрання чинності цим Законом є чинними, продовжують діяти.

Ліцензії на провадження видів господарської діяльності, зазначених у статті 7 цього Закону:

види господарської діяльності яких звужені, підлягають переоформленню, яке здійснюється органом ліцензування у триденний строк безоплатно;

що діють на дату набрання чинності цим Законом та мали обмежений строк дії, є безстроковими та можуть бути за заявою ліцензіата переоформлені відповідним органом ліцензування безкоштовно у тижневий строк.

<…>

8. Кабінету Міністрів України:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону.

Президент України П.ПОРОШЕНКО